Особливості розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів

Сторінка 2

Успішність самостійного формування і оформлення змісту висловів розумово відсталими дітьми багато в чому визначається особливостями їх пізнавальної діяльності. Про те, що усна мова розумово відсталих учнів розвивається своєрідно і має ряд особливостей, які негативно впливають на успішність вчення, відомо завдяки дослідженням М.Ф. Гнєзділова, В.Г. Петрової, Е.І. Разувай, Р.І. Лалаєвої, К.A. Kpуглової та інш.

Мовлення учнів з розумовою відсталістю складається з простих, непоширених, часто неповних і неправильно побудованих речень. Висловлювання можуть бути однослівними і мати синкретичний характер — коли одним словом позначається ситуація чи подія. У такому випадку розповіді становлять ланцюжок із граматично однозначних речень. У зв'язку з не вмінням диференціювати суб'єкт від дії, відокремити від дії об'єкт або знаряддя діти пропускають головні члени речення, не розуміють запитань до другорядних членів речення.

Мовна практика розумово відсталих дітей надзвичайно бідна і неякісна, але на перший план виступає недосконалість умінь, зв'язаних з використанням мови як засобу спілкування. Рівень мовного розвитку учнів спеціальної школи не лише не забезпечує успішного засвоєння програмного матеріалу будь-якого з учбових предметів, але навіть заважає їм успішно адаптуватися в шкільному колективі, активно включатися в доступні форми взаємодії в соціумі.

В спеціальних школах, в учнів, в основному не розвивається власне мовна складова комунікативних умінь. Це виражається в тому, що підлітки не проявляють самостійність у висловах: вони не можуть побудувати розповідь на тему, що обговорювалася. У спонтанному мовному спілкуванні старшокласники не самостійні: вони не можуть досягти поставленої мети, оскільки орієнтуються на умови мовної ситуації, що змінюються, відчувають дефіцит лексичних одиниць, обмежені у виборі граматичних конструкцій, адекватних невербальних засобів спілкування. Тому ситуації спілкування підлітків між собою часто можна визначити як непродуктивні (спілкуючись не реалізують потреб, заради яких починають комунікацію, і не отримують задоволення від неї).

Ті ж особливості має спілкування розумово відсталих школярів з дорослими, що не мають уявлення про особливості їх розвитку і не налаштовані допомагати дітям. Наприклад, неспроможними виявляються спроби дітей займатися в позашкільних кружках і секціях; виникають проблеми з фахівцями в літніх оздоровчих установах, де найчастіше працюють педагоги, що не мають дефектологічної освіти. Навіть відвідування театру або самостійний похід в магазин, спілкування з однолітком або з сусідкою у дворі не завжди бувають успішними.

Подібні невдачі ведуть в одних випадках до зниження потреби в спілкуванні, формуванню таких особистих якостей, як соромливість, боязкість, образливість; у інших випадках стають результатом агресивних спалахів, конфліктів і ін., які складаються в психологічний портрет дитини з порушеннями поведінки.

В результаті дослідження виявилось, що характерним для розумово відсталих школярів є дефіцит універсальних комунікативних умінь (слухати співбесідника, реагувати на його питання, починати, підтримувати і завершувати розмову, виражати власну точку зору, отримувати потрібну інформацію при читанні і слуханні, використовувати цю інформацію у власних висловах, спілкуватися у письмовій формі).

Комунікативна спрямованість навчання виявляється в постановці адекватних цілей при організації учбової діяльності даних дітей, у відборі змісту, виборі прийомів навчання, організації мовної діяльності учнів. Отже, спеціальне навчання у допоміжній школі сприяє подоланню вад граматичної будови мовлення дітей з розумовою відсталістю. Учні навчаються правильно будувати прості поширені речення, вживати різні граматичні конструкції. Проте самостійна вербалізація складних взаємовідношень залишається для них недоступною.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті
Створено у листопаді 1992 року. У складі Відділення 10 дійсних членів (академіків) і 19 членів-кореспондентів АПН України. Відділенню підпорядковані Інститут педагогіки (за винятком трьох лабораторій), Інститут засобів навчання, Інститут методів навчання іноземних мов, Науково-методичний центр інте ...

Концептуальні підходи щодо визначення педагогічної технології
Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та. засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("те ...

Особливості побудови підручника для початкової школи
Аналіз історичних аспектів теорії підручника немислимий без розкриття сутності основного поняття — „підручник”. Аналіз спеціальної літератури дає змогу простежити положення про двоєдину сутність підручника, що виступає концептуальною основою теорії шкільного підручника. Виходячи з цього, підручник ...

Навігація по сайту

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com