Особливості розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів

Сторінка 2

Успішність самостійного формування і оформлення змісту висловів розумово відсталими дітьми багато в чому визначається особливостями їх пізнавальної діяльності. Про те, що усна мова розумово відсталих учнів розвивається своєрідно і має ряд особливостей, які негативно впливають на успішність вчення, відомо завдяки дослідженням М.Ф. Гнєзділова, В.Г. Петрової, Е.І. Разувай, Р.І. Лалаєвої, К.A. Kpуглової та інш.

Мовлення учнів з розумовою відсталістю складається з простих, непоширених, часто неповних і неправильно побудованих речень. Висловлювання можуть бути однослівними і мати синкретичний характер — коли одним словом позначається ситуація чи подія. У такому випадку розповіді становлять ланцюжок із граматично однозначних речень. У зв'язку з не вмінням диференціювати суб'єкт від дії, відокремити від дії об'єкт або знаряддя діти пропускають головні члени речення, не розуміють запитань до другорядних членів речення.

Мовна практика розумово відсталих дітей надзвичайно бідна і неякісна, але на перший план виступає недосконалість умінь, зв'язаних з використанням мови як засобу спілкування. Рівень мовного розвитку учнів спеціальної школи не лише не забезпечує успішного засвоєння програмного матеріалу будь-якого з учбових предметів, але навіть заважає їм успішно адаптуватися в шкільному колективі, активно включатися в доступні форми взаємодії в соціумі.

В спеціальних школах, в учнів, в основному не розвивається власне мовна складова комунікативних умінь. Це виражається в тому, що підлітки не проявляють самостійність у висловах: вони не можуть побудувати розповідь на тему, що обговорювалася. У спонтанному мовному спілкуванні старшокласники не самостійні: вони не можуть досягти поставленої мети, оскільки орієнтуються на умови мовної ситуації, що змінюються, відчувають дефіцит лексичних одиниць, обмежені у виборі граматичних конструкцій, адекватних невербальних засобів спілкування. Тому ситуації спілкування підлітків між собою часто можна визначити як непродуктивні (спілкуючись не реалізують потреб, заради яких починають комунікацію, і не отримують задоволення від неї).

Ті ж особливості має спілкування розумово відсталих школярів з дорослими, що не мають уявлення про особливості їх розвитку і не налаштовані допомагати дітям. Наприклад, неспроможними виявляються спроби дітей займатися в позашкільних кружках і секціях; виникають проблеми з фахівцями в літніх оздоровчих установах, де найчастіше працюють педагоги, що не мають дефектологічної освіти. Навіть відвідування театру або самостійний похід в магазин, спілкування з однолітком або з сусідкою у дворі не завжди бувають успішними.

Подібні невдачі ведуть в одних випадках до зниження потреби в спілкуванні, формуванню таких особистих якостей, як соромливість, боязкість, образливість; у інших випадках стають результатом агресивних спалахів, конфліктів і ін., які складаються в психологічний портрет дитини з порушеннями поведінки.

В результаті дослідження виявилось, що характерним для розумово відсталих школярів є дефіцит універсальних комунікативних умінь (слухати співбесідника, реагувати на його питання, починати, підтримувати і завершувати розмову, виражати власну точку зору, отримувати потрібну інформацію при читанні і слуханні, використовувати цю інформацію у власних висловах, спілкуватися у письмовій формі).

Комунікативна спрямованість навчання виявляється в постановці адекватних цілей при організації учбової діяльності даних дітей, у відборі змісту, виборі прийомів навчання, організації мовної діяльності учнів. Отже, спеціальне навчання у допоміжній школі сприяє подоланню вад граматичної будови мовлення дітей з розумовою відсталістю. Учні навчаються правильно будувати прості поширені речення, вживати різні граматичні конструкції. Проте самостійна вербалізація складних взаємовідношень залишається для них недоступною.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Значення наочності під час проведення практичних уроків на географічному майданчику
Під час навчання на уроках географії учень повинен не тільки засвоїти програмний матеріал, а й розуміти його, вміти використати набуті знання на практиці. Тільки в такому разі можна говорити, що мета навчання досягнута. Цілком зрозуміло, що процес формування наукового досвіду неможливий без розвитк ...

Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови
Як зазначалося в розділі 1.2, педагогічна творчість може розглядатися в двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях до виникаючих в освітньому процесі педагогічним ситуаціям і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічних тим, з якими вчитель вже мав справу рані ...

Самовиховання як важливий чинник організації вільного часу школярів
Молодість є оптимальним періодом для використання свого вільного часу з метою самовиховання, оскільки в цьому віці людина ще не переобтяжена побутовими, сімейними та робочими обов’язками. А також сприятливим є той фактор, що молода людина лише формується як соціально зріла особистість, тому їй прос ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com