Особливості розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів

Сторінка 1

Мовлення - одна із найскладніших вищих психічних функцій людини. Розвинути цю функцію – одна з основних завдань корекційно-виховної роботи в спеціальній школі. Достатній рівень розвитку мовлення дитини є основою її повноцінного психічного розвитку.

Порушення мовленнєвого розвитку негативного впливають на формування особистості дитини, що позначається на процесах її соціальної адаптації. Причини цього різноманітні: вади усного мовлення і немовленнєві порушення, які безпосередньо та опосередковано пов'язані з мовленням (порушення кіркової нейродинаміки і ослаблення тонких диференціацій в мовно-руховому аналізаторі, дискоординованість, нечіткість у роботі рухомих органів артикуляції: язика, губ, нижньої щелепи, м'якого піднебіння; порушення тонкої довільної моторики пальців рук, розлади вегетативної нервової системи).

Дітям з вадами мовлення також властиві:

- тривожність( діти емоційно вразливі, плаксиві, бояться спілкуватися);

- замкнутість ( діти відсторонені від однолітків і дорослих внаслідок нерозуміння оточуючими їхнього мовлення);

- невпевненість у власних силах (діти переживають свою неспроможність зрозуміти повноцінно інструкцію і впоратися з певним завданням внаслідок заниженої самооцінки);

- негативізм, який проявляється неврівноваженістю, підвищеною дратівливістю, впертістю;

- дитячі страхи, які виникають через психотравмуючу ситуацію. В деяких випадках сильні або тривалі переживання переходять у невроз страху.

Тому при організації корекційно-виховної роботи з дітьми, які мають вади інтелектуального розвитку слід враховувати не тільки особливості проявів мовленнєвого порушення, а й вторинні відхилення в розвитку дитини зумовлені даною вадою мовлення.

Проблема формування мови розумово відсталих учнів займає значне місце в дослідженнях і психологів і педагогів, вирішальні питання виховання і навчання дітей в умовах спеціальної школи. Мова, виконує когнітивну, регулюючу і комунікативну функції, є «каналом розвитку інтелекту» дитини, створює умови для корекції її пізнавальної діяльності і забезпечує засобами для благополучної соціальної взаємодії з оточуючими людьми.

Словник у дітей з інтелектуальними вадами збагачується дуже повільно. Адже засвоїти нове слово означає не лише запам'ятати його звучання, а й зрозуміти його зміст, опанувати ним як поняттям. Кожне слово, навіть назва конкретного предмета, несе в собі певне узагальнення. Описана інтелектуальна операція є для дітей-олігофренів дуже складною. З цієї причини їхній словниковий запас, як активний, так і пасивний, виявляється у декілька разів меншим, ніж у нормальних однолітків.

До причин сповільненого розвитку мовлення дітей-олігофренів можна також віднести властивий їм загальний моторний недорозвиток, який порушує процес дієвого активного знайомства з навколишнім світом і тим самим накопичення уявлень і відомостей про нього.

Бідність словника призводить до неправомірно частого вживання однієї й тієї самої групи слів, що робить мовлення одноманітним, шаблонним і неточним, створює труднощі у спілкуванні розумово відсталої дитини з оточуючими її людьми. З одного боку, ускладнюється розуміння зверненого мовлення, з іншого — ускладнюється побудова власних висловлювань.

Проте мовлення дітей з розумовою відсталістю характеризується не лише бідністю словника. При вадах інтелекту спостерігається неточність використання значення слів . У нормальних дітей значення слів засвоюються з досвідом, у процесі практичної діяльності. У дітей-олігофренів накопичення досвіду здійснюється спотворено, сповільнено через недостатність когнітивних функцій, а також у зв'язку з властивою їм пізнавальною пасивністю.

Значення навіть тієї невеликої кількості слів, якими вони користуються, часто виявляється спотвореним, неточним, розмитим і неповним. Діти можуть довільно переносити назву одного об'єкта на інший. Наприклад, називають лапи тварини ногами, дзьоб птаха — ротом. Порушення семантичних полів слів призводить до того, що школярі можуть не розрізняти поняття "форма" і "колір", "місяць" і "пора року" тощо. Діти часто не знають назв багатьох добре знайомих їм предметів. Бувають випадки, коли дитина взагалі неправильно розуміє слово, яке використовує у власному мовленні: називаючи предмет, учень не впізнає його серед інших. Це свідчить про наявність у лексиці беззмістовних слів.

Дітям з розумовою відсталістю важко усвідомити багатозначність слів. Зазвичай вони засвоюють лише якесь одне значення, що ускладнює для них розуміння мовлення у тих випадках, коли слово використовується в іншому своєму значенні.

Лише невелика частина слів, відомих учням допоміжної школи, використовується ними у власному мовленні. Причиною цього є недостатність розумової діяльності, пізнавальна пасивність, звуженість вербальних контактів.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Можливі способи підвищення інтенсифікації у навчанні лексики ІМ
Мовленнєве спілкування, виступаючи об’єктом в інтенсивному навчанні, є одночасно його метою і засобом досягнення цієї мети. Новий навчальний матеріал, спочатку сприймається учнями у цілому, глобально і стає зрозумілим завдяки по фразовому перекладу на рідну мову; перші спроби вживання нових мовленн ...

Проблеми підготовки кваліфікованих робітників в ПТО Хмельниччини
Проблеми, які накопичилися за останній час на рівні професійно-технічної світи, потребують переосмислення та визначення нових підходів у прийнятті ефективних рішень як з боку органів державної влади, так і від керівників ПТНЗ та промислових виробників. Молоде українське суспільство ставить перед пр ...

Штампування тичком, зібганим папером, штампами, губкою
З дітьми середньої, старшої груп, використовуючи листя кущів, дерев, як штамп, малюю Їжачка-мандрівничка, веселі ялинки, казкові дерева та ін. Діти з задоволенням та інтересом наносять гуаш на поверхню листка та роблять відтиск. А далі, залучаючи свою уяву та фантазію, за допомогою пензля чи олівця ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com