Вікові особливості в сприйнятті вербальних у невербальних компонентів у спілкуванні

Статті і корисна інформація » Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра » Вікові особливості в сприйнятті вербальних у невербальних компонентів у спілкуванні

Соціально-перцептивні здатності, у структуру яких входить і здатність до психологічної інтерпретації невербального поводження, є однієї з основних складових усієї відбивно-поведінкової взаємодії людини з людиною, групою людей.

Невербальна передача інформації з'являється в житті людини раніше, ніж вербальна комунікація. Уже в перші дні свого життя дитина вчиться сприймати емоційний стан своєї матері й часом реагує на такі нюанси в її настрої, які недоступні сприйняттю дорослих. Він опановує цією майстерністю, ще не вміючи говорити, мислити й розуміти мова. Для дитини емоційний стан його батьків має надзвичайно важливе значення. Він багато чого осягає, прислухаючись до голосів батьків, придивляючись до вираження їхньої особи, рухам і жестам. Він виробляє в собі постійну готовність шукати значимі сигнали у своєму оточенні. Ця готовність у ході спілкування може проявлятися навіть тоді, коли основний зміст комунікацій має інтелектуальний характер.

Потреба в емоційному контакті в першу чергу задовольняється при спілкуванні із близькими людьми. Дорослі, у яких у дитинстві не було тісного емоційного контакту з батьками, часто випробовують болісне почуття самітності. Те ж загрожує й заголубленій дитині, чиї бажання негайно виконуються. Він буде невзмозі навчитися співпереживати.

Спілкування дитини, що почала відвідувати дитячий садок, спирається на ті подання про людей, які сформувалися в нього в родині і яслах. Це ж стосується і невербального досвіду взаємодії. У молодшому дошкільному віці невербальне поводження дуже природнє й добре зрозуміле як однолітками, так і дорослими. Характерною рисою думки, що дошкільник висловлює про людину, є його крайня нестійкість, більша мінливість, яскраво виражена ситуативность. Більшу роль у виробленні "точки зору" на людей у дитини грають вигляд і поводження вихователя й взаємини між дітьми. Первісна ж оцінка людини багато в чому складається на основі думки авторитетного дорослого (батьки, знайомі).

З надходженням дитини в школу одним з головних об'єктів пізнання стає поводження вчителя,дітей. З виходом спілкування школяра з іншими людьми за рамки навчання, в системі, що формується в його знання людей відбуваються нові важливі зміни. Змісту понять, що формуються в учня, про риси й сторони особистості істотно змінюється, розвивається вміння усе більше глибоке й правильно розшифровувати психологічний підтекст складних дій і вчинків і об'єктивно оцінювати особистості в цілому. Постійна практика спілкування змушує школяра міркувати про вчинки й поводження людей; постійно спонукає до активного застосування знань, що формуються, у спілкуванні, і вона ж (практика) на кожному кроці показує дитині, які з його узагальнень і оцінок вірні, а який – помилкові. До кінця молодшого шкільного віку чітко виявляється збільшення виділюваних у поводженні однолітка особливостей, дитина частіше зауважує сторони особистості, що раніше вислизали від його уваги.

Однак, в 5-класників у порівнянні з 1-класниками спостерігається падіння інтересу до деяких фактів поводження. Так само до 5-го класу значно розширюється ємкість подань дітей про різні сторони поводження однолітка.

Для підлітків, як раніше для молодших школярів, норми оцінки поводження як і раніше є найпершою підставою при оцінці вчинків, однак їхнє відношення до цих норм інше: якщо для молодших школярів роль цих норм майже абсолютна, то підлітки (особливо старші) ставляться до них більш гнучко, диференційовано, і намагаються зіставити їх з умовами виникнення вчинку. Найбільш істотним серед цих умов для підлітків виявляється відношення тих, хто становить їхнє оточення й особливо тих, хто для них представляє авторитет. Старші школярі роблять новий крок у пізнанні особливостей особистості кожного з тих людей, які входять у їх найближче й далеке оточення.

Отже, розвиток здатності до сприйняття невербальних компонентів у спілкуванні здійснюється в такий спосіб (від дитинства до підліткового віку): а) від психологічної інтерпретації окремих елементів невербального поводження до інтерпретації цілісного; б) від інтерпретації на основі жестів і міміки дій і станів партнерів до визначення їхніх якостей, відносин; в)від використання невербального поводження як засобу ідентифікації психологічних характеристик суб'єктів спілкування до оволодіння їм як засобом регуляції взаємин.

Актуально про педагогіку:

Типи наочності для контролю лексичних знань на уроках англійської мови
Контроль є не лише засобом перевірки результату роботи вчителя а й самоперевірки учнів самовдосконалення. Щоб процес контролю був ефективним і не викликав негативної реакції у учнів потрібно заздалегідь передбачити форми контролю де можливо поєднати цікаві завдання із перевіркою засвоєних знань та ...

Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми
Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання. Як учбово-виробничі бази можуть виступати: учбово-виробничі майстерні; учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві; учбові полігони; учбові господарства і ін. Найпоширені ...

Навчання: викладання та учіння
Процес навчання розглядається як спеціальна форма передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду. Це діяльність, яка криє в собі два протилежні (хтось віддає, а хтось приймає), але єдині та внутрішньо зв'язані моменти навчання - викладання та учіння. Викладання та учіння являють собою два ас ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com