Комунікації: поняття й основні підходи в психології

Сторінка 1

Спілкування – специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства, у спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей. У спілкуванні виділяють три взаємозалежних сторони: комунікативна сторона спілкування складається в обміні інформацією між людьми. Спілкуючись, люди звертаються до язика як одному з найважливіших засобів спілкування; інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми, наприклад, потрібно погодити дії, розподілити функції або вплинути на настрій, поводження, переконання співрозмовника; перцептивна сторона спілкування включає процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню й установлення на цій основі взаєморозуміння.

До засобів спілкування ставляться:

1.

Язик-система слів, виражень і правил їхнього з'єднання в осмислені висловлення, використовувані для спілкування.

2.

Інтонація, емоційна виразність, що здатна надавати різний зміст одній і тій же фразі.

3.

Міміка, поза, погляд співрозмовника можуть підсилювати, доповнювати або спростовувати зміст фрази.

4.

Жести як засоби спілкування можуть бути як загальноприйнятими, тобто мати закріплені за ними значення; або експресивними, тобто служити для більшої виразності мови.

5.

Відстань, на якій спілкуються співрозмовники, залежить від культурних, національних традицій,ступеня довіри.

У процедурі спілкування виділяють наступні етапи:

1. Потреба в спілкуванні (необхідно повідомити або довідатися інформацію, вплинути на співрозмовника)спонукає людину вступити в контакт із іншими людьми.

2. Орієнтування з метою спілкування, у ситуації спілкування.

3. Орієнтування в особистості співрозмовника.

4. Планування змісту свого спілкування, людина уявляє собі (звичайно несвідомо),що саме скаже.

5. Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, мовні фрази, якими буде користуватися, вирішує, як говорити, як поводитися.

6. Сприйняття й оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотнього зв'язку.

7. Коректування напрямку, стилю, методів спілкування.

Якщо яку-небудь із ланок акту спілкування порушено,то мовцеві не вдається домогтися очікуваних результатів спілкування – воно виявиться неефективним. Ці вміння називають "соціальним інтелектом", "практично-психологічним розумом","комунікативною компетентністю", "комунікабельністю".

Виділяють наступні види спілкування:

1. "

Контакт масок"

-формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти співрозмовника, використовуючи звичні маски (увічливості, строгості, байдужості, скромності)-набір виражень особи, жестів, стандартних фраз, що дозволяють сховати щирі емоції, відношення до співрозмовника. Іноді такий контакт виправданий, щоб "не зачіпати" один одного без потреби, щоб "відгородитися" від співрозмовника.

2.

Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людини як потрібний або об'єкт, що заважає: якщо потрібний, - то активно вступають у контакт, якщо мішають – відіпхнуть або підуть агресивні грубі репліки. Якщо одержали від співрозмовника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього й не приховують цього.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Соціальна робота як вид суспільної діяльності та місце у ній соціального педагога. Взаємозв'язок професій "соціальний педагог" і "соціальний працівник"
Соціальна робота як різновид професійної діяльності ствердилась близько 100 років тому в країнах Західної Європи. За цей час у практиці соціальної роботи за кордоном сформувалася достатня кількість напрацьовок. В нашій країні соціальну роботу як професію було визнано на початку 90-х років ХХ століт ...

Аналіз педагогічного досвіду з проблеми дослідження
Одним із завдань нашого дослідження було проаналізувати педагогічний досвід з проблеми, що вивчається. З цією метою ми проаналізували чинну навчальну програму для середньої загальноосвітньої школи для 2-4 класів з читання та української мови на предмет зорієнтованості на формування в учнів початков ...

Система дидактичних принципів виховання та її реалізація у сучасній школі
Сучасні принципи зумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу — цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулювального й оцінно-результативного. Вони виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основних положень організації ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com