Поняття про рухові здібності

Сторінка 1

Під руховими здібностями, розуміються психомоторні властивості, що визначають мету, якісні ознаки й роботу ефективність рухової діяльності людини. Рухові здібності – елемент рухової функції, одної з найбільш складних функцій організму. Головними властивостями є здатність до володіння й управління рухами в просторі, за часом й ступенем м’язових зусиль.

У вітчизняних дослідженнях проблеми здібностей велика увага приділяється розробці питань про їх суть, співвідношення із задатками, формування і розвиток. При цьому чітко виділилося два підходи до їх розуміння: загальнопсихологічний і диференціально-психологічний. У рамках останнього підходу позначилися — особистісно-діяльнісний і функціональний підходи.

Прихильники загальнопсихологічного підходу (А. Н. Леонтьев, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Н. Ф. Талызина і ін.) під здібностями розглядають вияв будь-яких можливостей людини. У цьому випадку в центрі проблеми виявляється питання — як ефективніше розвивати здібності всіх людей, тобто проблема набуває психологопедагогічну спрямованість.

Прихильники диференціально-психологічного підходу підкреслюють відмінність людей за здібностями. При розгляді здібностей з позицій особистісно-діяльнісного підходу, здібності визначаються як властивості або сукупність властивостей особистості, що впливають на ефективність діяльності. Питання про те, які властивості або особливості особистості включати до складу здібностей, залишається дискусійним. Походження здібностей в даному підході пояснюється з позицій діяльності. Вважається, що саме діяльність перетворить природжені задатки в здібності.

З позицій функціонального підходу здібності розглядаються як ступінь прояву якісних сторін елементарних психомоторних функцій, обумовлених задатками (Е. П. Ильин) або властивостей функціональних систем (В. Д. Щадриков). Розгляд здібностей як системних властивостей функціональних систем представляється на сьогоднішній день найпродуктивнішим.

У психології склалася традиція, згідно якої прийнято розрізняти загальні і спеціальні здібності. Так, наприклад, Б. М. Теплов зв’язує загальні здібності з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності, а спеціальні — тільки із строго певними видами діяльності.

Для розуміння змісту категорії «здібність» використовуються три найбільш істотні ознаки.

1. Під здібністю розуміються індивідуально-психічні особливості особистості, що відрізняють одну людину від іншої.

2. Здібностями називається не усякі індивідуально-психічні особливості особистості, тільки ті, що впливають на успішність у будь-якій діяльності чи деяких видах діяльності.

3. Здібності – це такі індивідуально-психічні особливості, що пояснюють легкість і швидкість придбання знань, умінь і навичок.

Цим трьом ознакам відповідають швидкість, координація, сила, рухова витривалість і гнучкість.

По-перше, перелічені здібності є особливостями особистості, що відрізняють одну людину від іншої.

По-друге, впливають на успішність спортивної діяльності.

По-третє, пояснюють легкість і швидкість – придбання умінь та навичок виконання рухових дій.

З точки зору функціонально-генетичного підходу перелічені характеристики рухової функції, також є «здібностями».

По-перше, тому, що вони є якісною стороною рухової функції.

По-друге, тому, що вони зумовлені задатками.

Проте треба підкреслили, що здібності – це високий рівень прояву якісної сторони функції, обумовлений задатками. У такому випадку рухова функція - це результат від рухових здібностей інтегрованих у руховій дії, результат рішення нового рухового завдання найбільш раціональним способом чи доцільного використання рухових навичок (руховий досвід). Природженими задатками рухових здібностей виступають анатомічні й психологічні особливості особистості. Моторні задатки, розвиваючись на основі адаптаційних змін в організмі, переростають у відповідні рухові здібності.

Руховi здібностi людини забезпеченi рядом фiзiологiчних систем органiзму: власне руховою системою, системою управлiння рухами спiльно з системою сприймання i переробки iнформацiї, системою енергетичного забезпечення м’язової роботи, системою регуляцiї функцiй i iнтеграцiї робо-

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Використання народних промислів і ремесел Тернопільщини в естетичному вихованні учнів
В XIX-XX ст. на території Тернопільщини були розвинуті ткацтво килимарство, вишивання, гончарство, різьблення по дереву, лозо - і рогозоплетіння, ковальство, розписи на стінах хат, скринях, писанках, витинанки. Найбільш розвиненими видами народних художніх промислів на Тернопільщині є ткацтво та ки ...

Формування у молодших школярів практичних умінь і навичок з дикції
Формування вимовних навичок у дитини здійснюється в процесі наслідування і проходить кілька етапів. У ранньому віці в результаті послідовного засвоєння комплексів рухів таких органів мовного апарату, як дихальне горло, голосові зв'язки, язик, нижня щелепа, губи та піднебіння, у дітей розпочинає фор ...

Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів
Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій неверб ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com