Вивчення психолого-педагогічної літератури поняття «якість знань»

Сторінка 1

Поняття «якості знань» передбачає співвіднесення видів знань(закони, теорії, прикладні, методологічні, оцінювальні знання) з елементами змісту у вигляді образів, відчуттів і сприймань. Переробка чуттєвих даних в свідомості призводить до виникнення уявлень і понять, а в цих двох формах знання зберігаються в пам’яті. Основне призначення знань вони вбачають в організації і регулюванні практичною діяльністю. «Знання – це система понять про предмети і явища, засвоєних в результаті сприйняття, мислення, запам’ятовування і практичної діяльності».

Педагогіка вивчає як процес засвоєння знань, так і кінцевий результат цього процесу. Тому в дидактиці термін «знання» використовується в двоякому значенні в залежності від того, про що йдеться: про процес, чи про кінцевий результат процесу навчання. Проблеми формування знань учнів розвиваються в роботах педагогів: В.В. Краєвського, І.Я. Лернера, А.М. Матюшкіна, М.І. Мамутова, М.Н. Скаткіна, І.Ф. Харламова та багатьох інших.

І.Я. Лернер зазначає, що знання входять до складу змісту освіти. Зміст освіти не зводиться до знань, «… а складається з ряду елементів, включаючи знання».

Н.П. Волкова під терміном «знання» розуміє цілісну систему наукових понять про закони розвитку природи, суспільства, мислення, накопичених людством у процесі активної діяльності і скерованих на подальше пізнання і зміну об’єктивного світу.

І.Ф. Харламов визначає знання як розуміння, збереження в пам’яті і вміння відтворити основні факти науки і витікаючи з них теоретичні узагальнення( поняття, правила, закони, висновки). Знання на його думку мають три взаємопов’язані сторони: теоретичну (факти, теоретичні ідеї і поняття), практичну ( вміння і навички застосовувати знання в будь – яких життєвих ситуаціях), світоглядно – моральну (закладенні в знаннях світоглядні морально – естетичні ідеї).

Сучасні уявлення про повноцінні знання передбачають сукупність їх якостей, без яких вони не відповідають своєму визначенню і призначенню. Різниця в тому, що знання – наукові і навчальні – знаходяться у безперервному становленні, і особливо це помітно, коли мова йде про знання особистості, яка розвивається. Знання особистості не одразу і не завжди стають повноцінними. Не одночасно і не одразу вони формуються. Тому мова йде про сукупність якостей, яких знання набуває поступово.

Коли говорять про якість знань, мають на увазі не лише їх обсяг, а й глибину, повноту, точність, конкретність, узагальненість, систематичність тощо. У структурі знань виділяють з одного боку – конкретні факти, з другого боку – закономірності, наукові принципи.

При діагностиці знань учителю слід виявити наступні параметри : види знань, етапи їх засвоєння, рівні їх засвоєння, якості. А.К.Маркова виділяє наступні групи цих якостей :

системність, систематичність, науковість, узагальненість, усвідомленість, фундаментальність;

гнучкість, мобільність, оперативність;

дієвість, спрямованість на практичне використання;

повнота, обсяг, точність, міцність.

Поняття «якість знань» на думку М.Н. Скаткіна, В.В. Краєвського, включає в себе такі елементи, як глибина і повнота, міцність, оперативність, гнучкість, усвідомленість, системність, узагальненість, конкретність.

Розглянемо основні показники якості знань

Повнота знань учня визначається кількістю всіх знань про досліджуваний об’єкт, передбачених програмою.

Глибину знання характеризує число усвідомлених зв’язків даного знання з іншими, з тими що співвідносяться.

Оперативність знань передбачає готовність і уміння застосовувати їх у подібних і варіативних ситуаціях. Чим більше типів ситуацій, у яких учень може застосовувати знання, і чим досконаліше це застосування, тим точніше, чіткіше виявляється оперативність знань.

Гнучкість знань виявляється у швидкості перебування варіантних способів застосування його при змінні ситуації.

Варіативні ситуації вимагають пошуку нового способу застосування раніше засвоєних знань, і чим швидше учень знаходить цей спосіб, тим більш гнучкі ці знання. Показником гнучкості знання є також здатність запропонувати кілька способів його застосування для однієї і тієї ж ситуації. Розходження між гнучкістю й оперативністю полягає в тому , що оперативність характеризує точне знання способів застосування для визначених випадків і уміння їх використовувати, у той час як гнучкість припускає уміння діставати з пам’яті потрібний у даний момент спосіб діяльності, і уміння створити новий спосіб. Гнучкість завжди виявляється в оперативності, але оперативність не завжди свідчить про гнучкість знань.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Функції навчального процесу
Навчання — одна із стрижневих складових педагогічного процесу в освітніх системах — виконує певні функції. Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів, першою чергою, певною системою знань, навичок і вмінь. Основний недолік такого навчання — його безособистісність ...

Технічні засоби навчання як засіб активізації учнів
У процесі викладання учням навчального матеріалу викладач широко використовує один з найважливіших принципів дидактики - принцип наочності. Принцип наочності вперше теоретично обґрунтував Я.А.Коменський, який висунув вимогу вчити людей пізнавати самі речі, а не тільки свідоцтва про них. Коменський ...

Визначальні ознаки індивідуального стилю діяльності
У дослідженнях, спрямованих на виявлення ІСД працівників виробничої сфери та учнів ПТУ, було встановлено три визначальні фактори ІСД: 1) Динаміка входження в роботу й рівень утомлюваності: сильні -характерна невисока втомлюваність, відрізняються поступовим втягуванням у роботу, надають перевагу роб ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com