Вивчення психолого-педагогічної літератури поняття «якість знань»

Сторінка 1

Поняття «якості знань» передбачає співвіднесення видів знань(закони, теорії, прикладні, методологічні, оцінювальні знання) з елементами змісту у вигляді образів, відчуттів і сприймань. Переробка чуттєвих даних в свідомості призводить до виникнення уявлень і понять, а в цих двох формах знання зберігаються в пам’яті. Основне призначення знань вони вбачають в організації і регулюванні практичною діяльністю. «Знання – це система понять про предмети і явища, засвоєних в результаті сприйняття, мислення, запам’ятовування і практичної діяльності».

Педагогіка вивчає як процес засвоєння знань, так і кінцевий результат цього процесу. Тому в дидактиці термін «знання» використовується в двоякому значенні в залежності від того, про що йдеться: про процес, чи про кінцевий результат процесу навчання. Проблеми формування знань учнів розвиваються в роботах педагогів: В.В. Краєвського, І.Я. Лернера, А.М. Матюшкіна, М.І. Мамутова, М.Н. Скаткіна, І.Ф. Харламова та багатьох інших.

І.Я. Лернер зазначає, що знання входять до складу змісту освіти. Зміст освіти не зводиться до знань, «… а складається з ряду елементів, включаючи знання».

Н.П. Волкова під терміном «знання» розуміє цілісну систему наукових понять про закони розвитку природи, суспільства, мислення, накопичених людством у процесі активної діяльності і скерованих на подальше пізнання і зміну об’єктивного світу.

І.Ф. Харламов визначає знання як розуміння, збереження в пам’яті і вміння відтворити основні факти науки і витікаючи з них теоретичні узагальнення( поняття, правила, закони, висновки). Знання на його думку мають три взаємопов’язані сторони: теоретичну (факти, теоретичні ідеї і поняття), практичну ( вміння і навички застосовувати знання в будь – яких життєвих ситуаціях), світоглядно – моральну (закладенні в знаннях світоглядні морально – естетичні ідеї).

Сучасні уявлення про повноцінні знання передбачають сукупність їх якостей, без яких вони не відповідають своєму визначенню і призначенню. Різниця в тому, що знання – наукові і навчальні – знаходяться у безперервному становленні, і особливо це помітно, коли мова йде про знання особистості, яка розвивається. Знання особистості не одразу і не завжди стають повноцінними. Не одночасно і не одразу вони формуються. Тому мова йде про сукупність якостей, яких знання набуває поступово.

Коли говорять про якість знань, мають на увазі не лише їх обсяг, а й глибину, повноту, точність, конкретність, узагальненість, систематичність тощо. У структурі знань виділяють з одного боку – конкретні факти, з другого боку – закономірності, наукові принципи.

При діагностиці знань учителю слід виявити наступні параметри : види знань, етапи їх засвоєння, рівні їх засвоєння, якості. А.К.Маркова виділяє наступні групи цих якостей :

системність, систематичність, науковість, узагальненість, усвідомленість, фундаментальність;

гнучкість, мобільність, оперативність;

дієвість, спрямованість на практичне використання;

повнота, обсяг, точність, міцність.

Поняття «якість знань» на думку М.Н. Скаткіна, В.В. Краєвського, включає в себе такі елементи, як глибина і повнота, міцність, оперативність, гнучкість, усвідомленість, системність, узагальненість, конкретність.

Розглянемо основні показники якості знань

Повнота знань учня визначається кількістю всіх знань про досліджуваний об’єкт, передбачених програмою.

Глибину знання характеризує число усвідомлених зв’язків даного знання з іншими, з тими що співвідносяться.

Оперативність знань передбачає готовність і уміння застосовувати їх у подібних і варіативних ситуаціях. Чим більше типів ситуацій, у яких учень може застосовувати знання, і чим досконаліше це застосування, тим точніше, чіткіше виявляється оперативність знань.

Гнучкість знань виявляється у швидкості перебування варіантних способів застосування його при змінні ситуації.

Варіативні ситуації вимагають пошуку нового способу застосування раніше засвоєних знань, і чим швидше учень знаходить цей спосіб, тим більш гнучкі ці знання. Показником гнучкості знання є також здатність запропонувати кілька способів його застосування для однієї і тієї ж ситуації. Розходження між гнучкістю й оперативністю полягає в тому , що оперативність характеризує точне знання способів застосування для визначених випадків і уміння їх використовувати, у той час як гнучкість припускає уміння діставати з пам’яті потрібний у даний момент спосіб діяльності, і уміння створити новий спосіб. Гнучкість завжди виявляється в оперативності, але оперативність не завжди свідчить про гнучкість знань.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Технічні засоби навчання як засіб активізації учнів
У процесі викладання учням навчального матеріалу викладач широко використовує один з найважливіших принципів дидактики - принцип наочності. Принцип наочності вперше теоретично обґрунтував Я.А.Коменський, який висунув вимогу вчити людей пізнавати самі речі, а не тільки свідоцтва про них. Коменський ...

Самовиховання як систематична і цілеспрямована діяльність особистості
Формування особистості передбачає три основні компоненти: вплив соціального середовища; цілеспрямований виховний вплив суспільства на особистість через соціальні інститути та свідомий, цілеспрямований вплив людини самої на себе, тобто самовиховання. Перші два компоненти мають об'єктивний характер, ...

Проблеми вивчення геометричної оптики в сучасному шкільному курсі фізики
В старших класах не буде докладно вивчатися геометрична оптика (вона розглядається як окремий випадок хвильових явищ). Тому тут головна увага приділяється питанням геометричної оптики. Спочатку підкреслимо, що вивчення світлових явищ має велике пізнавальне, технічне й виховне значення. Навколишній ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com