Рівнева диференціація у навчанні

Статті і корисна інформація » Диференційоване навчання » Рівнева диференціація у навчанні

Сторінка 2

Серед позитивних результатів рівневої диференціації слід назвати такі:

- зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень;

- отримання кожним учнем потрібного саме йому змісту навчання математики;

- зникнення страху учня перед оцінюванням;

Рівнева диференціація навчання передбачає:

- збільшення кількості вправ, які потрібно виконати, та забезпечення розливального характеру навчання;

- відмову від авторитарного навчання;

- свободу вибору кожним учнем рівня навчальних досягнень;

- використання різних форм роботи.

Для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно:

- вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів;

- визначити критерії об’єднання учнів у групи;

- використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі;

- систематично й об’єктивно аналізувати роботу учнів;

- планувати діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом;

- відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання. заміняючи їх раціональнішими за даних умов;

- здійснювати постійний зворотний зв’язок на уроці;

- вміло використовувати засоби заохочення тощо.

Ефективною формою реалізації рівневої диференціації є об’єднання дітей у групи з урахуванням їх самооцінки. У кожній групі слід пропонувати учням добірку завдань на вибір. Тоді кожний учень має просуватися від зони найближчого розвитку до зони актуального розвитку. Така організація роботи можлива, якщо вчитель знає мотивацію навчання кожного учня, а також рівень засвоєння кожним попереднього матеріалу. Оскільки в диференційованих завданнях прискорюється період від дій у співпраці з учителем до частково або повністю самостійної роботи, то слід цілеспрямовано формувати в учнів уміння і навички працювати самостійно.

Групова робота базується на соціально-типових, спільних властивостях (особливостях, якостях, характеристиках) притаманних групі учнів як частині класу, і характеризується можливістю виконання спільних або індивідуальних рівневих завдань. Диференціація може здійснюватися за обсягом або змістом матеріалу, мірою допомоги вчителя та іншими ознаками. Групи учнів не постійні, їх кількісний і якісний склад може змінюватися залежно від рівня досягнень учнів, змісту теми тощо. Об’єднуючи учнів у групи, вчитель одержує можливість організувати навчання різне за змістом, рівнем складності, обсягом завдань, тобто враховує індивідуальні запити школярів за певних умов.

У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.

Узагальнення власних напрацювань і досвіду інших дає змогу виділити сукупність педагогічних вимог до роботи вчителю, за яких навчання на різних рівнях стає ефективним. Учителю необхідно:

- враховувати загальну готовність учнів до наступної діяльності;

- передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу;

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Форми та методи практичного навчання
У нашій дипломній роботі до методів практичного навчання віднесено: пояснення, розповідь, бесіду, демонстрування, ілюстрування, самостійне спостереження, вправи, самостійне виконання виробничих завдань, лабораторний метод, виробничо-практичний метод. Охарактеризуємо означені методи практичного навч ...

Основні теорії і поняття девіації
Під девіантною поведінкою (від лат. deviatio – відхилення) розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що заперечують загальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Таким чином, сутність девіантної поведінки полягає у недотриманні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона ...

Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності
Аудіювання − це процес сприйняття мовлення на слух. Воно є перцептивною, мисленнєвою, мнемічною діяльністю. Перцептивною − тому що здійснюється сприймання, рецепція, перцепція; мисленнєвою − тому що її виконання пов'язане з основними мисленнєвими операціями: аналізом, синтезом, ін ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com