Визначення страху в психолого-педагогічній літературі

Статті і корисна інформація » Страхи дітей молодшого шкільного віку » Визначення страху в психолого-педагогічній літературі

Сторінка 1

Поняття страху розроблялося багатьма вченими та має різні визначення. Артур Ребер в великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «эмоциональное состояние, возникающее в присутствии или предвосхищении опасного или вредного стимула. Страх обычно характеризуется внутренним, субъективным переживанием очень сильного возбуждения, желания бежать или нападать и рядом симпатических реакций» [Большой толковый психологический словарь.

З. Фрейд пояснює «страх – это состояние аффекта – объединение определённых ощущений ряда удовольствие – неудовольствие с соответствующими иннервациями разрядки напряжения и их восприятия, а так же вероятно, и отражение определённого значимого события».

В.Даль в «Толковом словаре живого великого русского языка» визначає страх як пристрасть, боязнь, робкість, тривожний стан душі від переляку, від загрозливого чи мнимого лиха.

Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне (емоціональне загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя.

Відомий фізіолог І.П. Павлов трактує страх як «проявление естественного рефлекса, пассивно-оборонительной реакции с лёгким торможением коры больших полушарий. Страх основан на инстинкте самосохранения, имеет защитный рефлекс и сопровождается определёнными физиологическими изменениями высшей нервной деятельности»

Ю.О. Неймер, О.В. Петровский, М.Г. Ярошевский розглядали страх як «эмоциональное состояние, возникающее в ситуациях угрозы биологическому или социальному существованию индивида и направленное на источник действительной и воображаемой опасности».

Таким чином, проаналізував різні трактовки поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні І.П. Павлова, так як це визначення найбільш повне, точне і сучасне. Тому в своїй роботі я спираюсь на це визначення.

Страх - це емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх – реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека. Інтенсивне переживання страху запам’ятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки пов’язано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, котрим вони реагують як на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Суб’єктивне переживання страху жахливо, і що дивно – воно може призвести до параліча, тим самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити людину кинутись бігти, подалі від небезпеки.

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку.

Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоров’я, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої загрози.

Як саме утворюються страхи у дітей? Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та між особових відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово набувають загрозливого характеру. Часто в таких випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). Але найбільш розповсюджені уявні дитячі страхи. Їхнє джерело – дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вчителі), котрі несвідомо передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність небезпеки. З таких слів як: «Не йди туди - впадеш», «Не гладь - вкусить» та інших схожих попереджень діти сприймають лише другу частину. Малій дитині поки що не все зрозуміло, чому саме дорослі попереджують її, але дитина вже розпізнає сигнал тривоги, і тому у неї виникає реакція страху. В такий спосіб дорослі домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде розповсюджуватись.

Також утворенню страхів сприяють нечіткі відповіді дорослих на запитання дітей, та безмежна уява малюків. Маленькі діти задають дорослим найрізноманітніші питання, і на деякі з цих питань дорослі не можуть відповісти. Коли дорослі щось не дозволяють дитині, від дитини в свою чергу можна почути закономірне питання «Чому?», на що дорослі часто відповідають: «Тому що» замість того щоб пояснити. Не почувши відповіді на своє запитання малюк намагається відповісти на нього сам, і його безмежна, яскрава уява може намалювати будь-що і найчастіше малює вона не найприємніші речі, в результаті утворюються нові страхи.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією
Теорія і практика соціальної галузі педагогіки у своєму розвитку грунтуються насамперед на соціології та на соціальних складових інших суміжних наук, таких як: філософія, антропологія, культурологія, психологія тощо. Найдослідженими є зв’язки з соціологією та педагогікою (В.Болгаріна, В.Бочарова, Н ...

Труднощі аудіювання
Фактори і умови, в яких протікає спілкування, обумовлюють особливості усного мовлення на всіх рівнях і, відповідно, труднощі сприймання на слух. У процесі оволодіння аудіюванням на іноземній мові учні зустрічаються з труднощами лінгвістичного плану: фонетичними, лексичними, граматичними. Їм важко с ...

Сутність поняття ігра у психолого – педагогічній літературі
Словом "ігра" позначаються самі різні, деколи малосхожі між собою явища. Існує сім основних значень цього слова. Це діяльність, заняття дітей і заняття, обумовлене сукупністю певних правил, прийомів, що служить для заповнення дозвілля, для розваги, є видом спорту (спортивні ігри, військов ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com