Артикуляція звуків

Сторінка 1

У навчанні вимови пояснення артикуляції в багатьох випадках є цінним доповненням до імітації. Говорячи про цей засіб навчання вимови, я маю на увазі не тільки словесний опис, а й демонстрування вчителем (наскільки це можливо при поясненні даного звука) роботи артикуляційних органів та використання схем, малюнків, які показують положення цих органів при вимовлянні пояснюваних звуків (Див. Додаток А).

Опис артикуляції є дійовим засобом навчання при засвоєнні деяких голосних: [а:], [ǝ], [ı], [i:] та ряду приголосних звуків: [d], [t], [l], [n], [t], [θ], [ð], [ŋ]. У більшості зазначених випадків можна не тільки описати, але й показати роботу мовного апарата. Пояснення вимови цих звуків полегшується тим, що учні відчувають в процесі вимовляння положення язика і легко змінюють його. Гірше з голосними звуками. При їх вимовлянні учням важко відчути положення язика і характер його пересування. Щоправда, вони завжди можуть тримати під зоровим контролем рухи та положення губ, що має важливе значення для досягнення потрібного акустичного ефекту.

Для вироблення правильних артикуляційних навичок на початковому рівні навчання вимови доцільно працювати з дзеркальцями, але це матиме певний ефект лише тоді, коли клас добре усвідомив особливості предмета "іноземна мова" і звик до всього нового, що характеризує роботу над ним. Якщо така психологічна підготовка не завершена, організувати роботу з дзеркальцями важко, бо вони не стільки допоможуть у роботі, скільки відвертатимуть увагу учнів.

Для усвідомлення та практичного засвоєння артикуляції на початковому рівні корисно провести таку вправу. Вчитель пропонує учням приготуватися до вимовляння певного звука. Це означає, що учні повинні відтворити потрібний уклад артикуляційних органів, але поки що не вимовляти. Потім учитель контролює в міру можливості правильність зафіксованої артикуляції. Якщо потрібно, ставить запитання та дає відповідні пояснення і лише після цього дозволяє голосно вимовити звук. При цій вправі завдання відтворити належне положення органів мовлення тимчасово відокремлюється від відтворення звука, що допомагає зосередити увагу саме на артикуляційних моментах і уникнути можливих помилок у вимовлянні.

Важливо ділити процес артикуляцію по елементах для більш легкого оволодіння нею. Відомо, що навчання вимови вимагає розчленування звукової сторони слів на звуки і подальше розчленування звуків на складаючі їх часткові вимовні роботи, а згодом синтезування іншомовних звуків з часткових робіт і звукової оболонки слів з окремих звуків.

Якщо учень неправильно відтворює звук, спочатку вимовлений вчителем, то тут варто було б використати особливий прийом, який змусив би учня відмовитися від попереднього свого досвіду і точно сприйняти те нове, що йому показують. Важність застосування наочного методу в даному випадку помагає в тому, щоб виокремити потрібне явище, виявити його у всій індивідуальності і змусити учня сприйняти його як дещо насправді нове.

У зв’язку з цим, приділяється особлива увага так званій “гімнастиці органів мовлення”. Спеціальні вправи для губ і язика мають цінне пропедевтичне значення, оскільки вони не лише виробляють в учнів вміння контролювати рухи активних органів мовлення, але й готують їх до самостійного контролювання артикуляційної роботи за рахунок органів зору і дотику. Ця підготовка в подальшій роботі забезпечує швидке і безпомилкове виконання вимог вчителя при постановці вимови.

Все вищезгадане говорять про те, що іноземна фонема для учня є складним фізіологічним комплексом для сприймання і відтворення, і часті помилки з’являються саме внаслідок непідготовленості органів мовлення до артикуляції нерідних фонем. Тому в основу методу оволодіння іноземними фонемами і в основу методичних прийомів попередження і виправлення помилок у вимові, особливо на початковому ступені оволодіння усним мовленням, необхідно покласти подальше свідоме засвоєння елементів артикуляції, що забезпечується попередньою підготовкою органів мовлення для відтворення складного фізіологічного комплексу артикуляції фонеми.

Відомо, що головною причиною помилок школярів є фізіологічна різниця між артикуляційною базою української мови і англійської. Оскільки справа в фізіології, то даремно вимагати від учня, щоб він вимовляв той чи інший звук не так, як він це робить в рідній мові. Для того, щоб забезпечити особливості англійської фонетичної системи, необхідна перебудова артикуляційної бази рідної мови для відтворення англійських фонем.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Психолого-педагогічні основи самовиховання учнів молодшого шкільного віку
Виховання й самовиховання - дві сторони єдиного процесу формування особистості. Під самовихованням розуміється свідома, цілеспрямована й самостійна діяльність, щовиникає в результаті активної взаємодії особистості із середовищем, що впливає на розвиток і вдосконалювання особистості. Дослідження, пр ...

Наочність та технічні засоби навчання
Кабінетна система в школі дає змогу вчителеві народознавства використовувати різноманітні засоби унаочнення та технічні засоби навчання. До засобів унаочнення належать: фольклорні матеріали - альбоми, наукові, творчі роботи учнів; експонати - предмети мистецтва й побуту українців та представників р ...

Використання комп’ютерів в школі
Сьогодні розроблено вже досить багато різних типів програмних засобів, призначених для супроводу навчання різних навчальних предметів, зокрема мов, математики, фізики, хімії, музики. Існують програмні засоби, які можуть бути використані під час вивчення географії, біології, історії та інших навчаль ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com