Мотиви

Сторінка 1

Мотив (від лат. movere – зрушити, штовхати) – 1) спонукання до діяльності, пов’язані с задоволенням потреб суб’єкта; 2) предметно-спрямована активність певної сили; 3) спонукаючий та визначний вибір спрямованості діяльності, предмет (матеріальний чи ідеальний), заради якого вона здійснюється; 4) усвідомлена причина, яка є в основі вибору дій та вчинків особистості.

Мотив представлений суб’єкту у вигляді специфічних переживань, які характеризуються або позитивними емоціями від очікування досягнення даного предмету, або негативними, пов′язаними з неповнотою справжнього положення.

Мотив, на відміну від мотивації – це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є її стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до певних дій.

Мотив самоутвердження — прагнення утвердити себе в соціумі; пов’язаний з почуттям власної гідності, самолюбством. Людина намагається доказати людям що її оточують, що вона чогось варта, прагне отримати певний статус у суспільстві, хоче, щоб її поважали та цінували. Іноді прагнення до самоствердження відносять до мотивації престижу. Таким чином прагнення до самоствердження,— суттєвий мотиваційний фактор, який спонукає людину інтенсивно працювати та розвиватися.

Мотив влади – прагнення індивіда впливати на людей. Мотивація влади (потреба у владі) є однією з найголовніших рушійних сил людських дій. Це прагнення зайняти позицію керівника у групі. Мотив влади займає важливе місце у ієрархії мотивів. Прагнення домінувати над іншими – це мотив, який спонукує у процесі діяльності долати значні труднощі. Людина багато працює не заради саморозвитку або задоволення своїх пізнавальних потреб, а заради того, щоби отримати вплив на окремих людей або колектив.

Процесуально-змістові мотиви – спонукання до активності процесом і змістом діяльності, а не зовнішніми факторами. Людині подобається виконувати цю діяльність, проявляти свою інтелектуальну або фізичну активність. ЇЇ цікавить зміст того, чим вона займається. Дія інших соціальних і особистісних мотивів може посилювати мотивацію, але вони не мають безпосереднього відношення до змісту і процесу діяльності, а є лише зовнішніми по відношенню до неї, тому часто ці мотиви називають зовнішніми, або екстринсивними. У випадку ж дії процесуально-змістовних мотивів людині подобається процес і зміст певної діяльності.

Мотив саморозвитку – прагнення до саморозвитку, само-удосконалюванню. Це важливий мотив, який спонукає індивіда багато працювати і розвиватися. На думку А. Маслоу, це прагнення до повної реалізації своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність. Як правило, для руху вперед завжди необхідна певна сміливість. Людина часто тримається за минуле, за свої досягнення, спокій и стабільність. Страх ризику і загроза втратити усе стримують її на шляху саморозвитку. Таким чином, людина часто ніби-то «розривається між прагненням рухатись вперед і прагненням до самозбереження та безпеки». З одного боку, вона прагне до чогось нового, а з іншого – страх перед небезпекою і чимось невідомим, стримує її. А. Маслоу стверджував, що розвиток відбувається тоді, коли наступний крок вперед об’єктивно приносить більше радості, ніж попередні здобутки і перемоги, які стали чимось звичайним і навіть набридли. Саморозвиток, рух вперед часто супроводжується конфліктом у середині особистості, але не є насильством над собою.

Мотив афіліації (від англ. affiliation – приєднання) – прагнення до встановлення або підтримки стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту та спілкування з ними. Сутність афіліації полягає у самоцінності спілкування. Афілиативне спілкування – це так спілкування, яке приносить задоволення, захоплює, подобається людині. Індивід, однак, може спілкуватись і тому, що намагається владнати свої справи, встановити корисні контакти з потрібними людьми. У такому випадку спілкування спонукається іншими мотивами.

Негативна мотивація – пробудження, викликані розумінням можливих проблем, незручностей, покарань, які можуть прийти у наслідку невиконання діяльності. Наприклад, учня до навчання можуть спонукати вимоги і погрози батьків, страх отримати погану оцінку. Навчання під впливом такого мотиву набуває характер захисної дії і є вимушеною.

Форми негативних санкцій, які можна використовувати і які здатні актуалізувати негативну мотивацію, багатогранні:

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Основні напрямки формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів
Розв’язання різноманітних соціально-педагогічних завдань, спрямованих на забезпечення умов формування всебічно розвиненої, інтелігентної, духовно багатої, внутрішньо вільної та відповідальної особистості ускладнюється сьогодні загостренням суперечностей, які супроводжують перехідні періоди розвитку ...

Інтегровані заняття та їх роль в активізації дитячої творчості в процесі художньо-практичної діяльності
У освітньо-виховному процесі немає перерв і зупинок, не існує більш або менш важливих напрямків роботи. Дитина не виховується по частинах, у вихованні все взаємопов’язане. Тому реалізація сучасних підходів щодо розвитку творчої особистості дошкільняти вимагає інтегрованого підходу як до освітньо-ви ...

Формування у дітей творчих здібностей
Одним із засобів формування у дітей творчих здібностей може бути музично-ігрова драматизація, яка дуже близька до дитини, бо базується на дії. Саме в драматизації із найбільшою ясністю виявляється повне коло уявлень. Крім того будь-яка драматизація пов'язана з грою, яка розвивається як Порча драмат ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com