Розвиток ціннісної сфери у школярів у практиці роботи вчителів народознавства

Статті і корисна інформація » Виховання національної свідомості молодших школярів » Розвиток ціннісної сфери у школярів у практиці роботи вчителів народознавства

Сторінка 1

Всі компоненти духовності українського народу становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Це — рідна мова і література, історія, природознавство, музика та образотворче мистецтво, народна мораль, національна ідеологія, свідомість і самосвідомість.

Виховання поваги і любові до рідної мови, пробудження почуття захоплення її красою, ліричністю, милозвучністю, виразністю, а головне, отримання знань за її допомогою — міцний і найбільш надійний гарант національного виховання. Розповіді рідною мовою про життя українського народу, про його творчі здібності та обдаровання, його минуле й сучасне, повчання дідуся, бабусі, батька й матері, увага до порад старших, досвідчених людей роблять, безумовно, свою цінну й важливу справу у вихованні дітей, підлітків і юнаків. Про це засвідчують практика і досвід роботи багатьох шкіл.

Учителі на уроках української мови, позакласного читання, розвитку зв'язного мовлення і особливо народознавства формують національну свідомість.

Методика виховання підпорядковується формуванню доброзичливої, чуйної, благородної, порядної людини. І в центрі уваги цієї методики є турбота про дитину, увага до неї, до розвитку.

Організовуючи виховний процес, учителі застосовують таку методику, яка, поєднуючи індивідуалі групові і колективні форми та методи, розвиває творчу самодіяльність, збуджує колективні переживання учнів, впливає на створення потрібного стилю і тону в житті класного колективу.

Проводячи етичні бесіди, класоводи впливають не тільки на свідомість, а й на емоції своїх вихованців. Збудження емоцій радості й задоволення, захоплення і смутку, здивування і жалісливості, створення на виховних годинах емоційних моральних ситуацій — все це важливі методи прийоми підвищення ефективності виховних заходів.

Останнім часом дехто з вихователів успішно застосовує прийом варіативності в різних формах, пов'язуючи зміст виховання з життєвим досвідом учнів. Варіативність передбачає, перше, аналіз виховного матеріалу, що випливає з тематики, диференціацію його на основний, варіативний і додатковий; визначення місця певного матеріалу в реалізації цілей і завдань виховання і в усій системі виховної роботи у відповідному класі, його зв'язків зі змістом інших споріднених виховних тем; виділення в новому матеріалі провідних ідей, найважливіших знань - прикладних і світоглядних, які безпосередньо спрямовують цілі виховання в потрібному напрямку. По-друге, виявлені елементи життєвого і рівні вихованості учнів з відповідної морально-етичної проблеми так чи інакше пов'язуються з питаннями, що їм належить вивчити і засвоїти на наступних заняттях — під час проведення вікторин, бесід, екскурсій, диспутів. По-третє, забезпечується співвідношення дійсного і потрібного, бажаного стану знань, вмінь і засобів пізнавальної діяльності учнів, визначається ступінь їх уміння чітко відокремити Відоме від невідомого, суттєве від несуттєвого, і на основі цих ознак об'єктивно самовизначитися за рівнем своїх знань і рівнем вихованості з виучуваної проблеми. Особливо важливо тут засвоїти питання й опорні поняття «Батьківщина», «любов до Батьківщини», «громадянин України», «традиції українського народу», «сім'я, родина, родовід», передбачені програмою з народознавства.

Уже в початкових класах учителі формують у дітей загальне уявлення про широкі простори і багаті надра української землі, родючі чорноземи і чарівну природу, промисловий і енергетичний потенціал, використовуючи багатий фактичний матеріал із різних засобів масової інформації, досвіду вчителів і батьків, таким чином формуючи почуття цінності рідної землі.

— Діти, ви бачили, як швидко літає ластівка? — запитує вчителька однієї сільської школи. — Якби ластівка змогла пролетіти від північних до південних кордонів нашої держави, то вона летіла б цілий день і цілу ніч,— веде мову далі класовод. - А якби зі сходу на захід пішов мандрівник і проходив би щодня по 20 км, то він би близько дев'яносто днів, тобто три місяці. Багато разів довелося б мандрівникові переходити містками великі і малі річки. І вся ця земля, де така велика родина (майже 50 мільйонів чоловік), називається Україною. Україна — це наша суверенна, соборна держава, має п'яте місце за величиною та кількістю вселення в Європі. Ми пишаємося її багатствами: родючими чорноземами, природними ресурсами. Умій бачити, де ти потрібний своїй Вітчизні, народові . Не шкодуй себе для Батьківщини — це найбільша мудрість.

Саме в цьому контексті класовод розкриває вступне опорне поняття «Любов до Батьківщини» глибоке і стійке моральне почуття, що виявляється у внутрішній пристрасній самовіддачі, сердечній прив'язаності до рідної землі, де народився, виріс і вийшов у люди. Таке почуття виникає на основі глибокого внутрішнього переживання за долю своєї Вітчизни, переживання, що передає наше ставлення до того, що діється в Україні тепер, яке місце і яку роль вона займає у співдружності інших націй.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Характеристика загальних закономірностей педагогічного процесу
В закономірностях відображаються об’єктивні, необхідні, суттєві, повторювані за однотипних умов зв’язки та відношення явищ чи процесів дійсності або їхніх різних сторін. В такій складній, великій та динамічній системі, як педагогічний процес, проявляється велика кількість різноманітних зв'язків та ...

Аналіз поняття «проект» та «проектна технологія» у дослідженнях зарубіжних та вітчизняних науковців
Запровадження компетентністного підходу у діяльність навчального закладу передбачає організацію навчально-виховного процесу, який передбачає формування життєво компетентної особистості, готової і здатної до активної та успішної життєдіяльності у суспільстві. Це значною мірою залежить від педагогічн ...

Методика розвитку мислення учнів на уроках курсу «Я і Україна« у другому класі
У розвитку мислення учнів початкових класів велику роль відіграє правильна організація навчання і вміле керування розумовою діяльністю школярів з боку вчителя. Враховуючи думку В. Сухомлинського, що «повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили і здібності, було б немислимим, якб ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com