Можливості народознавства у формуванні системи загальнолюдських цінностей у школярів

Вибір чужої національності свідчить про те, що підлітки не усвідомлюють своєї етнічної належності. Відтак одним із найважливіших педагогічних завдань є формування почуття належності до своєї національної культури, виховання національної гордості.

Пізнавальні та емоційні компоненти, що характеризують ставлення людини до культурних цінностей, вимагають не лише вивчення їх, а й організації спеціальних умов для їхнього ефективного виховного впливу. Основним ядром, навколо якого відбуваються зміни у численні учнів підліткового віку, є утворення понять. Це положення має велике значення для формування в них поняття «національна культура» і компонентів, що до нього входять, оскільки вони допомагають особистості адекватно засвоїти культурний досвід нації, який історично склався, а також її традиції. Серед опитаних школярів 42% учнів 6-го класу не володіють цими поняттями, 42% виділяють у ньому 3—5 компонентів (пісні, танці, ігри, костюми тощо). Поняття «національна культура» не сформовано в 9% учнів 8-го класу; 53%) виділяють у ньому 3—7 компонентів (танці, пісні, традиції, звичаї і обряди, свята, музика тощо). Отримані дані свідчать про не досить повне засвоєння поняття «національна культура», отже, при організації позакласної народознавчої навчально-виховної роботи на це слід звертати особливу увагу.

Як компоненти національної культури, що виражають специфіку психологічного складу нації, в яких відображено умови життя і побуту, виділено народні казки, легенди, перекази, прислів'я та приказки, пісні і танці, музичні інструменти, ігри, художні промисли, традиції, звичаї та обряди. Саме ці компоненти найбільш привабливі і доступні для засвоєння підлітками, бо відповідають психічним особливостям дітей цього віку: вони характеризуються емоційною насиченістю і здатні активізувати пізнавальну сферу особистості.

Серцевиною української народної системи виховання є ідеал гуманної людини. Народна етика вимагає морального ставлення не лише до людини, суспільства, а й до живої і неживої природи. Учні захоплюються етноетикою, яка віками утверджувала красу і благородство людських взаємин, дотримання принципів, вимог народного права, правил і норм подружнього, побратимського і товариського життя, вірності.

Народна естетика якнайтісніше пов'язана з народною мораллю. Наш народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами гармонії, краси і добра.

У народних громадах, товариствах, інших об'єднаннях, у суспільстві в цілому завжди панувала народна мораль, яка в свідомості народу мала статус і значення закону життя, діяльності і поведінки. Тому у виховній роботі педагогу слід домогтися глибокого усвідомлення учнями того, що звичаєве право ґрунтується на національних і загальнолюдських моральних ідеях, нормах і правилах.

Сьогодні очевидним є те, що без засвоєння учнями цінностей національної культури не можна виховати повноцінне покоління, яке було б здатне побудувати демократичне, гуманне суспільство. Виховний потенціал народознавчої роботи містить високоефективні ідеї, принципи та методи, доступні та емоційно насичені засоби, прийоми та форми роботи з учнями. Залучаючи школярів до народознавчої діяльності в позакласній роботі, слід наповнити її гуманістичним змістом. Проведенню її завжди передує пізнавальна діяльність учнів, завдяки якій вони дізнаються про гуманістичну суть традицій та життя українців, про їхні обряди.

Актуально про педагогіку:

Розвиток індивідуальності молодшого школяра на уроках художньо-естетичного циклу
У світовій педагогіці стало загальноприйнятим починати розвиток творчих здатностей у дитячому віці на матеріалі мистецтва й усіляких дитячих ігор. Предметні, рольові ігри й ігри за правилами дають дитині матеріал для розвитку уяви, що вдосконалюється в процесі сприйняття дитячих казок і мультфільмі ...

Форми позакласної виховної роботи з іноземної мови
В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття “масовості”, В.І. Шепелєва пропонує розрізняти форми позакла ...

Теоретико-методологічні основи проблеми вільного часу. Історико-педагогічний аспект проблеми
Час людини, сім’ї, суспільства є нематеріальною формою багатства, значною соціальною цінністю. Його головні складові – робочий час, який людина присвячує праці, та час, який людина використовує на власний розсуд. Кожна складова часу має своє призначення, соціально-економічний зміст, функції. Суспіл ...