Ідеали і цінності національного виховання

Сторінка 1

Національне виховання — це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичний поступ народу, перспективи його розвитку.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну: правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Як бачимо, з порядку денного не знімається всебічний і гармонійний розвиток людини, що підтверджується необхідністю всебічного розвитку особистісних рис громадянина України, готового до розбудови і захисту держави.

Вартості мають ідеальну природу, тобто вони є певною системою ідей і цілей, у здійсненні яких вбачають сенс свого існування людина і суспільство. Система вартостей складається історично і значною мірою залежить від соціально-економічного та політичного устрою в суспільстві. Радикальні зміни в тих ділянках зумовлюють зміни і в системі вартостей. Хоча очевидно й інше: саме з переоцінки вартостей розпочинаються зміни у соціально-економічних поглядах людей. Такий погляд на вартості пояснює їх велику значущість і в побудові системи виховання.

Система вартостей є фундаментом виховання, тією головною метою, на яку спрямовуються зусилля вихователя і тим, що він повинен розвивати у свідомості вихованця. Вартості складають суттєвий елемент соціального замовлення освіті: які вартості того, чи іншого суспільства, таким є і характер виховання. В дійсності, виховання — не що інше, як приєднання до ієрархії вартостей, добровільно обраної, засвоєної і реалізованої шляхом відповідної діяльності.

Вартості є предметом визнання і віри, і це, очевидно, одна з їх найголовніших прикмет. У певному сенсі вони репрезентують стан духовності людини і суспільства, а відтак носять і містичний (ірраціональний) характер. Людина багато що приймає на віру, на багато що просто надіється, багато що любить — і все це далеко не завжди раціонально обґрунтоване.

Ідеальна природа вартостей передбачає також їх опредмечення, тобто певне матеріальне втілення, що робить їх доступними для сприймання, служить засобом передачі їх від людини до людини, засобом їх поширення. Можна визначити три головні форми опредмечення вартостей:

а) кодекси вартостей, тобто певною мірою систематизований їх перелік у формі вербальних правил, вимог і заборон, визначень тощо;

б) у формі якостей людської душі, що презентується назовні певною поведінкою — стосунками людей;

в) різних формах культури — філософії, літературі, мові, мистецтві, релігії, в традиціях та обрядах, в державній та народній символіці, в Конституції України та кодексах законів і т. ін.

Всі форми опредмечення, власне, і стають самодостатніми чинниками виховання, оскільки несуть в собі вартості певної системи.

Практика виховання вимагає надійної класифікації вартостей, а відтак і їх системного бачення. Один із практично зручних підходів до вирішення цієї проблеми ґрунтується на врахуванні критерію сфер їх застосування. Відповідно розрізняють п'ять груп вартостей, які стосуються:

а) особистого життя людини ("особисті вартості"),

б) родинного життя ("вартості сімейного життя"),

в) сфери суспільно-громадських стосунків ("громадянські вартості"),

г) національно-державного життя ("національні вартості"),

д) життя всього людства ("абсолютні вічні вартості").

Цей підхід відразу виявляє також ієрархічно-системний характер вартостей. Видається очевидним, що існують вартості, які для людини мають пріоритетне значення, і їм вона підпорядковує менш значущі. Задля сімейного життя вона обмежує себе в особистому, а нерідко сімейні інтереси підпорядковує громадським, в свою чергу ці — національно-державним. Нарешті, всю свою систему вартостей і, відповідно, свою поведінку, узгоджує з вартостями, які вважає найголовнішими і які називаємо тут абсолютними вічними.

Страницы: 1 2 3 4 5

Актуально про педагогіку:

Свобода і світський індивідуалізм
Як правило, гуманісти не виступали проти релігії. Але звеличивши людину, роблячи з нього подібність титана, вони відділяли його від Бога, якому відводилася роль творця, що не втручається в життя людей. Людина стала релігією гуманізму відродження. Тому Л.Н. Толстой писав про Відродження як про епоху ...

Свідомість як психолого-педагогічна категорія
Свідомість ця єдність всіх психічних станів і властивостей людини, як особистості. Воно є надзвичайно складним процесом активного віддзеркалення і духовного освоєння об'єктивної дійсності. Свідомість є єдністю всіх форм пізнання і переживань людини і її відношення до того, що вона відображає. Це сп ...

Процес виховного навчання на уроках математики
Зацікавити розум дитини — ось що є одним з основних положень нашої доктрини, і ми нічим не нехтуємо, щоб прищепити учневі смак, ми сказали б, навіть пристрасть до навчання» М. В. Остроградський Життєва дорога підростаючого покоління прокладається в рамках загальноосвітньої школи — життєвого простор ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com