Методика підготовки майбутнього керівника хору

Сторінка 2

Так, аналізуючи труднощі процесу диригування разом, зі студентами ми з’ясували, що у процесі опанування технікою диригування особливе значення мають передумови її становлення.

Оволодіння психолого-м’язовою свободою допомагає: а) заспокоїтися, зняти психічне та фізіологічне напруження; б) сонастроїти різні емоційні стани у процесі диригування. Усе це сприятиме:

а) вмінню координувати власний психічний стан;

б)здатності координувати силу фізичного напруження рухів – найважливішої умови становлення мистецтва диригування.

Відповідно до цього, послідовність виховання психолого-м’язової свободи ми формували за наступною методикою: а) аутогенне тренування (релаксація, самонавіювання); б) звільнення від скутості (вміння психічного спокою); в) дотримання принципів зовнішнього (м’язовий контролер за К.С. Станіславським) та внутрішнього (рефлекс). Студентам була запропонована методика оволодіння аутогенною технікою (за В. Леві), яка складалася з двох частин: релаксації та самонавіювання. Вивчався їх вплив на різні функції організму, що базувався будувалося на спеціальних вправах. Релаксація здійснювалася за допомогою вправ на фізичне та психічне розслаблення (поза “Кучер”, “Маска релаксації”, “Повний психічний спокій”) та методики цілеспрямованого навіювання (емоційний стан), яка передбачає:

– створення необхідного емоційного стану за спеціальною формулою самонавіювання;

– оволодіння формулами самонавіювання за установкою на “позитивну“ поведінку.

Досягненню успіху самонавіювання при врахуванні ряду вимог: а)чіткості та лаконічності мови; б)відсутності частки „не”; в) наявності дій за послідовністю „хочу-можу-буду-є.”.

Для оволодіння вміннями самонавіювання відбувалося разом зі студентами здійснювалося колективне обговорення програми самонавіювання, а також апробація під час проведення мікроуроків, рольових ігор (кожний студент самостійно складав власні формули для подолання невпевненості, скованості, створення оптимістичного настрою, життєрадісності).

Формування вмінь знімати фізичне напруження виховувалося системою спеціальних вправ на подолання м’язової скутості та використання “м’язового контролера” за К.Станіславським.

Уміння психічного спокою, або пошуку Внутрішньої Свободи (за В.Леві), виховувалися на вправах у такій послідовності: а) відчуття тяжіння, тепла; б) саморегуляція керування диханням, темпом мовленням, рухом на вправах (за С.Б. Єлкановим); в) уміння сонастроїти психічні й емоційні стани у процесі диригування шляхом аутотренінгу на формулах афермаціях типу “Я – спокійний “ та ін.; г) уміння самонавіювання (див. додаток Ж, додаток З).

Для покращення навчального тренінгу з саморегуляції психолого-м’язової свободи нами використовувалися наступні засоби: а) бібліотерапія (метод управління психічним станом людини через читання художньої літератури; б) музикотерапія (метод управління психічним станом людини через включення музики); в) імітаційна гра як активний метод самоуправління психічним станом (програвання образу іншої людини за допомогою засобу саморегуляції – аутотренінгу за І.Шульцем).

Отже, оволодіння вміннями психолого-м’язової свободи допомогло:

– ефективно знімати психологічне і фізичне напруження;

– відрегулювати функції організму (кровообіг, частоту дихання, тремтіння рук);

– змінювати різні емоційні стани.

У результаті оволодіння вміннями психолого-м’язової свободи, особливо в кінці навчального року, студенти експериментальної групи навчилися не тільки контролювати свій психолого-м’язовий стан, але й управляти ним.

Складовим компонентом психолого-м’язової свободи виступали зовнішні і внутрішні принципи розвитку м’язової свободи – умовні та безумовні рефлекси. Формування зовнішньої сторони виступало як свідоме оволодіння диригентською технікою та її елементами, а внутрішньої – автоматична м’язова свобода рук. Спираючись на основний принцип навчання – „повторене повинно бути покращеним,” ,шляхом численних повторів було досягнуто позитивних результатів формування м’язової свободи диригентського руху.

Отже, оволодіння вміннями психолого-м’язової свободи та елементами аутогенного тренування створило фундамент для формування початкової диригентської техніки, в якій „першочерговим завданням є розвиток у студентів диригентської свободи рук, що зумовлює пластичність диригентських рухів – якість, без якої не існує ні диригентської техніки, ні диригентського мистецтва в цілому”.

Формування пластичності рухової сфери студентів відбувалося у спеціальних умовах навчання (індивідуальний підхід,максимальний вияв індивідуальності кожного студента; успішність заняття з кожним студентом незалежно від оточуючих; емоційно-позитивна взаємодія в системі “викладач-студент”) завдяки використанню такихметодів активізації репродуктивної діяльності як: пояснювально-ілюстративний, метод внутрішнього інтонування, метод вправ, метод “пластичних дзеркал”, інтонаційно-пластичний.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Рухові функції. ЇЇ характеристики
Рухова функція організму — одна з основних функції, забезпечуючих адекватність життя організму на Землі, що практично завжди передбачає інтенсивну м'язову діяльність. Це єдина функція, що забезпечує активну дію людини на зовнішнє середовище. Рух володіє надзвичайною многоликостю, починаючи від прос ...

Метод анкетування на уроках трудового навчання
Метод анкетування часто використовується, для того щоб дізнатися думки, рівень знань та побажання людей які заповнюють анкету. На практиці по цій темі можна використати анкети як для учнів, так і для батьків. Пропоную розглянути декілька прикладів анкет. Анкета для батьків Ваше ім’я, прізвище, по б ...

Методологічні аспекти організації експериментально-дослідницької роботи
Оптимальній поведінці суб’єктів стресової ситуації сприяє їхня здатність справлятися із стресовими факторами, вірно організовувати свою поведінку в складних ситуаціях взаємодії, контролювати свій емоційний стан, швидко приймати правильні рішення – тобто стресостійкість. Належний рівень стресостійко ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com