Методика підготовки майбутнього керівника хору

Таблиця 2.11.

Рівні диригентсько-хорової підготовки студентів ЕГ та КГ за критерієм – ступінь теоретичної обізнаності (у%)

Особливе значення для професійного самовираження керівника хору має здатність “відрізнятися неповторністю, оригінальністю до найвищого, пов’язаного із переосмисленням та створенням нового [9]. Звідси, підготовка майбутнього керівника хору дозволяє говорити про особливу грань його діяльності – творчість, яка передбачає урахування таких факторів, як застосування творчої активності у підході до вирішення навчальних завдань, прагнення до оригінального мислення, виявлення індивідуально-творчого підходу до навчального матеріалу, готовність до переосмислення та утворення нового.

Характеризуючи динамічні особливості підготовки студентів за критерієм ступінь оволодіння творчими уміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу ми зосередили здебільшого увагу на оцінці сформованості творчих умінь опрацювання музичного матеріалу. Для цього нами було побудовано навчально-виховний процес таким чином, щоб надати можливість студентам максимально виявити власні творчі можливості в роботі з хором. Їх сформованість визначалася за інтенсивністю володіння палітрою творчих умінь у ході ”прочитання” музичного матеріалу, оригінальністю творчих розробок, виявлення індивідуального підходу, що дало змогуоцінити інтенсивність проявлення показників означеного критерію у наочно відображеній гістограмі (див. рис. 2.8).

Гістограма 2.8

Рис.2.8. Інтенсивність проявлення показників диригентсько-хорової підготовки студентів ЕГ та КГ за критерієм – ступінь оволодіння творчими уміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу (за п’ятибальною шкалою).

Дані гістограми показали спільне бажання студентів розвивати творчі вміння. Разом з тим було визначено діаметрально протилежні результати у групах. Якщо студенти експериментальної групи, показники яких за всіма ознаками були значно вищі, ніж у студентів контрольної групи, вважають творчий підхід діяльністю, що “забарвлює специфічним кольором роботу керівника хору”, то студенти контрольної групи вважають можливим використовувати творчість лише у окремих випадках (65ст).

Інтенсивність проявлення означених показників за критерієм ступінь оволодіння творчими вміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу встановила рівні підготовленості студентів (див. табл. 2.12). Отримані результати та їх порівняння показали, що якість навчання студентів стала значно вищою завдяки впровадженню творчо-діяльнісного підходу в навчальний процес.

Таблиця 2.12

Рівні диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм – ступінь оволодіння творчими уміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу (у %)

Завдяки власному емпіричному досвіду, розвитку спеціальних музичних здібностей. сформованість творчих умінь студентів експериментальної групи підвищилася таким чином: високий рівень отримали 15 студентів, середній рівень – 50 студентів та низький – 30 студентів. У контрольній групі високий бал не отримав жоден студент, показники середнього та низького рівня дорівнюють 46.6% та 53.4% студентів, низький рівень визначено у 48 студентів. За середнім показником студенти експериментальної групи випереджають студентів контрольної групи на 22%.

Актуально про педагогіку:

Система дидактичних принципів виховання та її реалізація у сучасній школі
Сучасні принципи зумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу — цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулювального й оцінно-результативного. Вони виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основних положень організації ...

Методи виховання
«Методи виховання – сукупність найбільш загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використ ...

Наслідки кризи в психології та еволюція основних психологічних шкіл і напрямів
Стрімкий розвиток психології на початку XX ст. свідчить про збагачення теорії і методології науки. Народжувалися нові напрямки психологічної науки. Серед них в історії психології значне місце відводиться – необіхевіоризму. Очолили цей рух американські психологи Едвард Толмен і Кларк Халл. Едвард То ...