Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору

Сторінка 5

Розглядаючи диригентсько-хорову підготовку у контексті розвитку загальномузичних та спеціальних здібностей, зв’язку фахової підготовки з національною музичною культурою (А.Авдієвський, С.Горбенко], комплексі самостійних професійних дій (Л.Безбородова, Л.Костенко, Т. Смирнова), як спеціальний навчальний процес студента (Л. Безбородова, Т.Смирнова), сучасні диригенти-викладачі вказують на необхідність удосконалення підготовки студентів до роботи з хором, чому сприятимуть:

– сформованість диригентсько-хорової техніки (К.Ольхов);

– знання теоретичних основ диригентської навчальної методології (К.Птиця, П.Чесноков);

– інтонуючий музичний образ (С.Казачков);

– врівноважена та узгоджена взаємодія внутрішнього почуття та рухів (П.Чесноков);

– поетапне створення музичного образу (А. Анісімов);

– систематична музично-виконавська діяльність (Л.Безбородова);

– спрямованість на творче самовираження (В.Живов).

Отже, набуття професійної майстерності керівника хору, спираючись на основні напрями диригентсько-хорової підготовки на різних етапах навчання доцільно з’ясувати існуючий стан диригентсько-хорової підготовки в системі музично-педагогічної освіти.

Аналіз навчального плану в системі музично-педагогічної освіти дозволяє визначити ряд предметів психолого-педагогічного, спеціального та соціально-гуманітарного циклів, широкий спектр музично-теоретичних дисциплін (сольфеджіо, гармонія, поліфонія, аналіз музичних форм, історія музики) та оцінити грунтовну теоретичну підготовку студентів до роботи з хором. Проте перелічуючи широке коло спеціальних предметів дослідники не висвітлюють окремо їх взаємозв’язок між собою, а лише відзначають, що майбутня діяльність тісно пов’язана з комплексом профільних предметів диригентського циклу, до яких відносяться хорове диригування, постановка голосу, хоровий клас. Спостереження зсвідчили недооцінювання вагомості хорового диригування з-поміж дисциплін, що вивчаються на музично-педагогічному факультеті. В умовах індивідуалізації навчання у класі з диригування студенти оволодівають інтонаційно-слуховим осягненням твору, співом хорових партій, грою партитури, теоретичним аналізом та письмовою анотацією, диригуванням хорових творів, розвивають спеціальні диригентсько-хорові здібності. У подальшому це дозволить оволодіти методами роботи над вокально-хоровим твором та його інтерпретацією, засобами спілкування з хором, накопичити хоровий репертуар. В процесі хорового диригування відбувається формування не тільки грамотного музиканта-хормейстера, але й педагога, який володіє різними прийомами вокально-хорової роботи з дітьми.

На жаль, більшість студентів стаціонарної форми навчання взагалі не замислюється над синтетичним наповненням диригентсько-хорової підготовки, 23% першокурсників виділяють загальноосвітні дисципліни поряд зі спеціальними, не розуміючи їх специфічної ролі у навчально-виховному процесі). Скорочення годин з хорового диригування на 2 та 3 курсах, практикуму керівництва хором та хорового аранжування ускладнює підготовку студентів у системі музично-педагогічного навчання , а процесуальний компонент підготовки студентів на сьогодні не відповідає сучасним вимогам підготовки студентів до роботи з хором.

Опитування студентів після проходження педагогічної практики дозволило визначити такі недоліки у підготовці, як:

– недооцінювання значущості предметів диригентського циклу;

– недостатній рівень теоретичної підготовки студентів з диригування;

– незначний досвід науково-практичної діяльності студентів з хором;

– низький рівень міжпредметних зв’язків.

Отже, суперечність між сучасними вимогами до професійної діяльності керівника хору та існуючою системою підготовки майбутнього кернівика хору зумовлює реальні зміни в її структурі, складовими елементами якої виступає: зміст (інформаційне забезпечення), засоби (педагогічні технології, методи, форми), мета, результат підготовки, а також суб’єкт-суб’єктні взаємовідносини студента та викладача. Аналіз опитування студентів щодо значеня предметів психолого-педагогічного, музично-теоретичного та диригентського циклу зсвідчив, що головною метою системи підготовки є майбутній професіонал (керівник хору), а системоутворюючим елементом диригентсько-хорової підготовки можна вважати студентів як майбутніх спеціалістів відповідної галузі музичного виконавства. Відповідальність студентів за своє професійне становлення зумовлює по новому переглянути мету, ціль та зміст підготовки студента до роботи з хором.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Психологічні особливості самоактуалізації педагога-дошкільника в професійній діяльності
Творче ставлення педагогів до своєї професійної діяльності передбачає включення в педагогічну творчість, у розвиваючу педагогічну взаємодію, яка має на меті розвиток творчих здібностей дітей та педагога. Орієнтація післядипломної освіти на розвиток творчого потенціалу педагога вимагає формування у ...

Зміст поняття „домашня робота”. Нормативно-правове забезпечення організації домашніх завдань
Проблемою організації домашньої роботи в педагогічній теорії і практиці займаються як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги, має вона місце і у працях педагогів минулого  Я.А.Коменського, А.Ф.Дістервега, К.Д.Ушинського та ін. У визначенні сутності і методики домашніх завдань ми спиралися нас ...

Методичні рекомендації щодо планування практичного навчання майбутніх фахівців із дисципліни «Механізація тваринництва»
Отримання позитивного результату для сільськогосподарського виробництва можливе за належного проходження студентами практик. Для аграрного закладу таким результатом є висококваліфікований випускник, майбутній інженер, технік, керівник тощо. Тому в нашій країні щороку зростає роль саме випускників т ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com