Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору

У контексті розглянутого підготовку майбутнього керівника хору вчені розглядають як навчальну діяльність, що узагальнює музично-теоретичний, диригентсько-хоровий, виконавський та методичний напрями в системі музично–педагогічного освіти. Це сворює основу для усвідомлення спеціального підходу навчання з метою здійснення переходу майбутнього вчителя від соціального статусу студента до статусу вчителя, що дозволяє більш ґрунтовно розглянути процес становлення студента як керівника хору у загально-педагогічному процесі, основу якого розробили А.Алексюк (1986), І.Зязюн (1989), Л.Коваль (1991), Н.Кузміна (1967), В.Краєвський (1977), Я.Лернер (1981), В.Сластьонін (1987). Вчені вважають, що результативність навчального процесу й одночасно педагогічного впливу вчителя на формування духовних цінностей підростаючого покоління залежить від рівня фахової підготовки.

Отже, переосмислення перспектив розвитку музично-педагогічної освіти, нових технологій навчання відповідно до диригентсько-хорової діяльності сьогодення вимагає покращання саме навчально-методичного підходу як засобу, що дозволяє найбільш цілісно уявити означену проблему на різних рівнях (загально методичному, загальнонауковому, частковому). Трансформуючи концепції і положення суміжних з музичною педагогікою наук, а також існуючі дослідження з проблеми диригентсько-хорової освіти, визначимо спрямованість на самостійне розв’язання різних навчальних завдань під час при викладанні спеціальних предметів диригентського циклу, музичного інструменту, музично-теоретичних дисциплін. Це дозволяє значно покращити індивідуальні форми навчання не тільки профільних дисциплін, але й системи практикумів адаптованих до видів діяльності на уроках музики. На нашу думку, означений підхід до проблеми стандарту майбутнього вчителя хоча і відкриває нові можливості для поглибленого та якісного музично-педагогічного навчання, проте не вирішує загального колу існуючих проблем щодо адаптації вищої школи, не гарантує появи нових проблем. Причина цього явища, на нашу думку, полягає у традиційній зорієнтованості на репродукцію набутих знань, а не на творчий процес їх надбань. У зв’язку з цим ми виділяємо інноваційні компоненти музично-педагогічної освіти: загальний та професійний, провідними принципами якої виступає підготовка до творчості, спрямованість на самостійність на основі цілісно-комплексного підходу до навчального процесу, готовність до оволодіння різноманітними знаннями, здатності до здобуття та поглиблення знань, які мають інтегрувати науково-теоретичні, психолого-фізіологічні та практичні компоненти готовності до імпровізації (Л.Сай, 1998), інтерпретації твору (О.Ляшенко, 2001), (В.Крицький, 1997), до музично-естетичної діяльності (В.Андрющенко, 2000) з орієнтуванням на методику викладання предмету.

Для нашого дослідження важливим є визначення диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору з позиції комплексності та цілісності, що поєднує теоретичні знання з практичним досвідом різних граней майбутньої діяльності.

Підтвердженням нашого припущення є погляди В.Семиченко про цілісність задань навчально-виховного процесу. Їх вирішення, як вважає дослідниця, можливо в умовах організації цілісної системи, що робить інтегрований вплив і спрямовує студента на професійне самовдосконалення. В.Семиченко зауважує:

– кожна система складається з кількох окремих, можливо якісно різних елементів, що певним чином взаємодіють;

– кожна система не існує ізольовано, а входить до більш загальної системи як її складова частина (підсистема);

– кожний елемент системи може існувати як самостійна система;

– результатом взаємодії різних систем є їх загальних підсумок;

– між системами існує загальний взаємозв’язок і взаємовплив.

На кожному ієрархічному рівні системи (підсистеми) можуть фукціонувати як частни цілого, але у поєднанні із загальними.

Внутрішньосистемні зв’язки і відношення можуть бути зрозумілими не в їх абсолютному значенні, а лише відповідно до конкретної системи.

Наведені показники можна віднести до кожного з компонентів підготовки, що є своєрідними міні-системами.

На цілісність організації підготовки студентів у системі музично-педагогічного навчання наголошують і вітчизняні вчені: музично-педагогічної освіти Л.Арчажнікова, Н.Белая, Н.Гузій, В.Муцмахер, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, Т.Смирнова, Н.Терентьєва, О.Щолокова, В.Яконюк та ін. На думку вчених, цілісність підготовки полягає у визначенні загальних і спеціальних знань, умінь та навичок, установленні їх співвідношень із навчальними та реальними практичними ситуаціями.

Актуально про педагогіку:

Самостійна робота учнів початкових класів на різних уроках
Мета організації самостійної роботи визначає її зміст і методику. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночас вони відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме з конкретного предмета. Назвемо найхарактерніші види самостійних завдань. На уроках читання самостій ...

Тютюнопаління серед підлітків як соціально-педагогічна проблема
Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. ...

Правила формування навчальних цілей
1. Формулювати навчальні цілі через результати навчання, виражені у діях учнів, причому таких діях, які учитель або інший експерт може надійно впізнати й оцінити. 2. Формулювати цілі максимально конкретно і діагностично, тобто настільки точно і чітко, щоб можна було однозначно зробити висновок про ...