Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору

У контексті розглянутого підготовку майбутнього керівника хору вчені розглядають як навчальну діяльність, що узагальнює музично-теоретичний, диригентсько-хоровий, виконавський та методичний напрями в системі музично–педагогічного освіти. Це сворює основу для усвідомлення спеціального підходу навчання з метою здійснення переходу майбутнього вчителя від соціального статусу студента до статусу вчителя, що дозволяє більш ґрунтовно розглянути процес становлення студента як керівника хору у загально-педагогічному процесі, основу якого розробили А.Алексюк (1986), І.Зязюн (1989), Л.Коваль (1991), Н.Кузміна (1967), В.Краєвський (1977), Я.Лернер (1981), В.Сластьонін (1987). Вчені вважають, що результативність навчального процесу й одночасно педагогічного впливу вчителя на формування духовних цінностей підростаючого покоління залежить від рівня фахової підготовки.

Отже, переосмислення перспектив розвитку музично-педагогічної освіти, нових технологій навчання відповідно до диригентсько-хорової діяльності сьогодення вимагає покращання саме навчально-методичного підходу як засобу, що дозволяє найбільш цілісно уявити означену проблему на різних рівнях (загально методичному, загальнонауковому, частковому). Трансформуючи концепції і положення суміжних з музичною педагогікою наук, а також існуючі дослідження з проблеми диригентсько-хорової освіти, визначимо спрямованість на самостійне розв’язання різних навчальних завдань під час при викладанні спеціальних предметів диригентського циклу, музичного інструменту, музично-теоретичних дисциплін. Це дозволяє значно покращити індивідуальні форми навчання не тільки профільних дисциплін, але й системи практикумів адаптованих до видів діяльності на уроках музики. На нашу думку, означений підхід до проблеми стандарту майбутнього вчителя хоча і відкриває нові можливості для поглибленого та якісного музично-педагогічного навчання, проте не вирішує загального колу існуючих проблем щодо адаптації вищої школи, не гарантує появи нових проблем. Причина цього явища, на нашу думку, полягає у традиційній зорієнтованості на репродукцію набутих знань, а не на творчий процес їх надбань. У зв’язку з цим ми виділяємо інноваційні компоненти музично-педагогічної освіти: загальний та професійний, провідними принципами якої виступає підготовка до творчості, спрямованість на самостійність на основі цілісно-комплексного підходу до навчального процесу, готовність до оволодіння різноманітними знаннями, здатності до здобуття та поглиблення знань, які мають інтегрувати науково-теоретичні, психолого-фізіологічні та практичні компоненти готовності до імпровізації (Л.Сай, 1998), інтерпретації твору (О.Ляшенко, 2001), (В.Крицький, 1997), до музично-естетичної діяльності (В.Андрющенко, 2000) з орієнтуванням на методику викладання предмету.

Для нашого дослідження важливим є визначення диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору з позиції комплексності та цілісності, що поєднує теоретичні знання з практичним досвідом різних граней майбутньої діяльності.

Підтвердженням нашого припущення є погляди В.Семиченко про цілісність задань навчально-виховного процесу. Їх вирішення, як вважає дослідниця, можливо в умовах організації цілісної системи, що робить інтегрований вплив і спрямовує студента на професійне самовдосконалення. В.Семиченко зауважує:

– кожна система складається з кількох окремих, можливо якісно різних елементів, що певним чином взаємодіють;

– кожна система не існує ізольовано, а входить до більш загальної системи як її складова частина (підсистема);

– кожний елемент системи може існувати як самостійна система;

– результатом взаємодії різних систем є їх загальних підсумок;

– між системами існує загальний взаємозв’язок і взаємовплив.

На кожному ієрархічному рівні системи (підсистеми) можуть фукціонувати як частни цілого, але у поєднанні із загальними.

Внутрішньосистемні зв’язки і відношення можуть бути зрозумілими не в їх абсолютному значенні, а лише відповідно до конкретної системи.

Наведені показники можна віднести до кожного з компонентів підготовки, що є своєрідними міні-системами.

На цілісність організації підготовки студентів у системі музично-педагогічного навчання наголошують і вітчизняні вчені: музично-педагогічної освіти Л.Арчажнікова, Н.Белая, Н.Гузій, В.Муцмахер, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, Т.Смирнова, Н.Терентьєва, О.Щолокова, В.Яконюк та ін. На думку вчених, цілісність підготовки полягає у визначенні загальних і спеціальних знань, умінь та навичок, установленні їх співвідношень із навчальними та реальними практичними ситуаціями.

Актуально про педагогіку:

Експериментальне дослідження формування графічних умінь на уроках трудового навчання в початкових класах
Слід відмітити, що відповідно до програми з трудового навчання для 1 класу, графічні уміння і навички формуються на різних уроках, навіть спеціально і не присвяченим ескізам та елементарним геометричним побудовам. так, при вивченні теми «Види праці і світ професій» в учнів формується поняття про пр ...

Динаміка досягнень у сформованості первинного економічного досвіду
На заключному етапі роботи нами було проведено контрольний експеримент, що мав на меті перевірку ефективності запропонованих педагогічних умов розвитку соціокультурного досвіду молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва. Для цього було впроваджено повторний зріз з метою виявлення динаміки ...

Характерні ознаки декоративно-прикладного мистецтва
Народне декоративно-прикладне мистецтво — одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Це широка галузь мистецтва, яка худож-ньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, те ...