Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору

Сторінка 11

Хоча у дослідженнях науковців і висвітлюється предметний аспект підготовки студентів, проте опанування практичного досвіду провідних напрямів у контексті диригентсько-хорової підготовки розглянуто недостатньо. Разом з тим на сьогоднішній день виникає потреба у створенні цілісного підходу до опанування окремих сторін діяльності керівника хору. З огляду на це, вважаємо необхідним дослідити технічний напрям професійного становлення керівника хору.

Отже, надзвичайно цінним для нашого дослідження у висвітленні технічного напрямку діяльності керівника хору є думки вчених про виразність та пластичність диригентського жесту. Так, М.Старчеус, С.Ейзенштейн уважають, що тайна язиків всіх мистецтв полягає у механізмі виразного руху людини і спирається на психобіологічний “матеріал людської виразності – інтонацію, ритмопластику. Щодо законів художньої виразності, то вчені указують на зіткнення рухової енергії та гальмування різних активностей, визначають виразність та пластичність як художній прийом вираження емоційно-слухових переживань (звідси трактування вільного та “ефектного” жесту на публіку). М.Старчеус характеризує виразний жест як особливий малюнок напружених та розслаблених мязів, відтворений у власному психологічному просторі, як посередник між слуховими образами та виражаючими рухами, які щось виражають. Глибоко аналізуючи механізм виразності, М.Старчеус говорить про так звану індивідуальну стильову характеристику виразності музиканта – пластичну свободу усередині конкретних масок, які тяжіють до двох сакрально-міфологічних моделей і уходять до глибин двох культур: екстатичної, “діонісійської”, зверненої своєю класичною формою зовні, та “акалонічної“, зверненої усередину що уособлює пластичне мовчання та зосереджується на внутрішньому образі. На думку Ш.Мюнша пластичність – це рельєфність у передачі образу, динаміка звучання, фразування, вимоги до характеру звука, художня впевненість через диригентську волю. І.Мусін називає виразний жест вільним жестом, в якому багато “особистісного”, “зовнішнього“, С.Фейнберг розглядає жест з позиції самонавіювання та самогіпнозу, відтворення образу у звуковій пластиці через уяву, Р.Юссон вбачає різницю пластики у різних нервово-рухових станах.

Підтвердженням цього є багаторічна практика мистецтва диригування, яка вказує на тісні і значні зв’язки між слухо-інтонаційними уявленнями та кінестичним відчуттям, так звані ідеомоторні зв’язки. М.Старчеус вбачає сутність ідеоемоторних зв’язків в автоматичному налагоджувані м’язової системи та її активність під час передачі певної послідовності звуків. Означені зв’язки є передумовою виховання “співочої” та пластичної руки (П.Чайковський), ідеомоторними комплексами в системі “вухо – гортань”, “вухо – гортань – рука”. Якщо в системі “вухо-гортань” вчений виділяє багатозначну комбінацію слуху та артикуляції, то в системі “вухо-гортань-рука” рух по’вязує з вокально-інтонаційним “осягненням” звукf безпосередньо через руку. С.Беляєва-Екземплярська визначає таке осягнення звуку як “інтенсифікацію ощупи”, коли виникають певні зв’язки між слухом та руховою моторикою, мають звук у руці, впливати на пластику м’язового апарату диригента. Якщо домінує даний ідеомоторний комплекс, рухове відчуття траєкторії звукового руху, що переживаєтьс, з’являється рухово-оптична проекція слухового образу.

Л.Піккенхайн в оцінці ідеомоторних комплексів вбачає основу для прояву музичних феноменів – музикування, імпровізації, музично-педагогічної обдарованності, подає такий комплекс як “інтонація-рух”. Л.Піккенхайн погоджується з думками М.Старечеуса та С.Фейнберга про зв'язок інтонації та кінестично-рухового відчуття, автоматичність налагоджування м’язової системи на рухові дії, значення миттєвої передачі виразного інтонування у пластиці жесту.

Щодо цього особливого значення набуває мисленєва гра, що містить елементи ідеомоторного тренування (С.Беляєва-Екзмплярська) на основі інтенсивного повторення уявленого руху, яке переживається як власний рух для стабілізації навичок, усуває залишкові жести.

Ми погоджуємося з думками вчених про значення пластичності та виразності диригентського жесту, що може суттєво покращити якість диригентської техніки. Проте це не вичерпує усіх завдань диригентсько-хорової підготовки студентів. Для з’ясування місця технічного напряму у єдиному зв’язку з іншими розглянемо педагогічний напрям диригентсько-хорової діяльностіі пов’язані з цим питання його значущості у роботі з хором.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Актуально про педагогіку:

Методи і прийоми навчання ботаніки
Визначення методів навчання ботаніки обумовлене природою навчання як цілісної єдності, що характеризується навчаючою роллю вчителя й навчальною (пізнавальною) діяльністю учнів. Учитель викладає навчальний матеріал, організовує навчальну діяльність учнів і керує нею, перевіряє засвоєння ними знань, ...

Основні напрямки формування стресостійкості у майбутніх соціальних педагогів
Розв’язання різноманітних соціально-педагогічних завдань, спрямованих на забезпечення умов формування всебічно розвиненої, інтелігентної, духовно багатої, внутрішньо вільної та відповідальної особистості ускладнюється сьогодні загостренням суперечностей, які супроводжують перехідні періоди розвитку ...

Наукові кадри та їх підготовка
Положення про підготовку науково - педагогічних та наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309. Підготовка науково-педагогічних та наукових кадрів в аспірантурі і докторантурі. Загальні положення. 1. Аспірантура і докторантура є формами підготовки ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com