Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору

Сторінка 11

Хоча у дослідженнях науковців і висвітлюється предметний аспект підготовки студентів, проте опанування практичного досвіду провідних напрямів у контексті диригентсько-хорової підготовки розглянуто недостатньо. Разом з тим на сьогоднішній день виникає потреба у створенні цілісного підходу до опанування окремих сторін діяльності керівника хору. З огляду на це, вважаємо необхідним дослідити технічний напрям професійного становлення керівника хору.

Отже, надзвичайно цінним для нашого дослідження у висвітленні технічного напрямку діяльності керівника хору є думки вчених про виразність та пластичність диригентського жесту. Так, М.Старчеус, С.Ейзенштейн уважають, що тайна язиків всіх мистецтв полягає у механізмі виразного руху людини і спирається на психобіологічний “матеріал людської виразності – інтонацію, ритмопластику. Щодо законів художньої виразності, то вчені указують на зіткнення рухової енергії та гальмування різних активностей, визначають виразність та пластичність як художній прийом вираження емоційно-слухових переживань (звідси трактування вільного та “ефектного” жесту на публіку). М.Старчеус характеризує виразний жест як особливий малюнок напружених та розслаблених мязів, відтворений у власному психологічному просторі, як посередник між слуховими образами та виражаючими рухами, які щось виражають. Глибоко аналізуючи механізм виразності, М.Старчеус говорить про так звану індивідуальну стильову характеристику виразності музиканта – пластичну свободу усередині конкретних масок, які тяжіють до двох сакрально-міфологічних моделей і уходять до глибин двох культур: екстатичної, “діонісійської”, зверненої своєю класичною формою зовні, та “акалонічної“, зверненої усередину що уособлює пластичне мовчання та зосереджується на внутрішньому образі. На думку Ш.Мюнша пластичність – це рельєфність у передачі образу, динаміка звучання, фразування, вимоги до характеру звука, художня впевненість через диригентську волю. І.Мусін називає виразний жест вільним жестом, в якому багато “особистісного”, “зовнішнього“, С.Фейнберг розглядає жест з позиції самонавіювання та самогіпнозу, відтворення образу у звуковій пластиці через уяву, Р.Юссон вбачає різницю пластики у різних нервово-рухових станах.

Підтвердженням цього є багаторічна практика мистецтва диригування, яка вказує на тісні і значні зв’язки між слухо-інтонаційними уявленнями та кінестичним відчуттям, так звані ідеомоторні зв’язки. М.Старчеус вбачає сутність ідеоемоторних зв’язків в автоматичному налагоджувані м’язової системи та її активність під час передачі певної послідовності звуків. Означені зв’язки є передумовою виховання “співочої” та пластичної руки (П.Чайковський), ідеомоторними комплексами в системі “вухо – гортань”, “вухо – гортань – рука”. Якщо в системі “вухо-гортань” вчений виділяє багатозначну комбінацію слуху та артикуляції, то в системі “вухо-гортань-рука” рух по’вязує з вокально-інтонаційним “осягненням” звукf безпосередньо через руку. С.Беляєва-Екземплярська визначає таке осягнення звуку як “інтенсифікацію ощупи”, коли виникають певні зв’язки між слухом та руховою моторикою, мають звук у руці, впливати на пластику м’язового апарату диригента. Якщо домінує даний ідеомоторний комплекс, рухове відчуття траєкторії звукового руху, що переживаєтьс, з’являється рухово-оптична проекція слухового образу.

Л.Піккенхайн в оцінці ідеомоторних комплексів вбачає основу для прояву музичних феноменів – музикування, імпровізації, музично-педагогічної обдарованності, подає такий комплекс як “інтонація-рух”. Л.Піккенхайн погоджується з думками М.Старечеуса та С.Фейнберга про зв'язок інтонації та кінестично-рухового відчуття, автоматичність налагоджування м’язової системи на рухові дії, значення миттєвої передачі виразного інтонування у пластиці жесту.

Щодо цього особливого значення набуває мисленєва гра, що містить елементи ідеомоторного тренування (С.Беляєва-Екзмплярська) на основі інтенсивного повторення уявленого руху, яке переживається як власний рух для стабілізації навичок, усуває залишкові жести.

Ми погоджуємося з думками вчених про значення пластичності та виразності диригентського жесту, що може суттєво покращити якість диригентської техніки. Проте це не вичерпує усіх завдань диригентсько-хорової підготовки студентів. Для з’ясування місця технічного напряму у єдиному зв’язку з іншими розглянемо педагогічний напрям диригентсько-хорової діяльностіі пов’язані з цим питання його значущості у роботі з хором.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Актуально про педагогіку:

Наочність та технічні засоби навчання
Кабінетна система в школі дає змогу вчителеві народознавства використовувати різноманітні засоби унаочнення та технічні засоби навчання. До засобів унаочнення належать: фольклорні матеріали - альбоми, наукові, творчі роботи учнів; експонати - предмети мистецтва й побуту українців та представників р ...

Аналіз результатів дослідження особливостей пам’яті молодших школярів
Інтерпретуючи результати дослідження серед молодших школярів слід наголосити, що учні в основному використовували конкретні та абстрактні види зображення малюнків. В таблиці 2.1. представлені отримані результати за методикою " Піктограма". Таблиця 2.1 Кількість молодших школярів з різними ...

Форми та методи практичного навчання
У нашій дипломній роботі до методів практичного навчання віднесено: пояснення, розповідь, бесіду, демонстрування, ілюстрування, самостійне спостереження, вправи, самостійне виконання виробничих завдань, лабораторний метод, виробничо-практичний метод. Охарактеризуємо означені методи практичного навч ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com