Ретроспектива становлення професії керівника хору

Сторінка 5

В умовах революційних та післяреволюційних років основна увага диригентів-виконавців спрямовується не на особистість диригента, а на просвітницьку діяльність любительських хорів (Г.Ломакін, Г.Мельников, Ф.Іванов, І.Молчанов, І.Юхнович, А.Городцов. Н.Ковін, М.Пятницький, П.Ярцев; на Україні – А.Вахнянин, М.Лисенко, А.Кошиць, М.Леонтович, К.Стеценко, П.Демуцький). Величезні музично-соціальні та художньо-виховні можливості хорового співу, питання про формування „хорової звучності", „чистої інтонації", „вивірених нюансів" розглядалися хоровими діячами дореволюційної школи – М.Даниліним, А.Єгоровим, А.Степановим, П.Чесноковим, К.Пігровим та ін. Підсумовуючи значення попереднього етапу становлення диригування хорові діячі внесли значний вклад у справу становлення науки про хорове мистецтво, підкреслювали об’єктивну потребу в підготовці спеціаліста нового типу – диригента-музиканта.

Оцінка досягнень та сформульовані завдання стали відправним моментом для нових пошуків. Цінним є дослідження творчості окремих діячів диригентського мистецтва. В роботах за період з 1983-1987 років, зокрема в дослідженнях Ю.Горяйнова, Н.Шереметьєва, А.Наумова, І.Марісова, розкривається діяльність видатних диригентів-хормейстерів Г.Ломакіна, М.Климова, М.Даниліна, А.Юрлова, П.Ніщинського, П.Демуцького, А.Кошиця, К.Пігрова, Г.Верьовки, закладається дійсно наукове розуміння не тільки мети та змісту хорового мистецтва, але й висвітлюються умови та особливості соціального функціонування в системі „хорова культура" особистості диригента хору, розглядаються поняття “диригент” та “диригування” (А.Анісімов, Л.Живов, П.Левадо, В.Мінін, К.Птиця, В.Чернушенко, Л.Шаміна та ін.).

Велику роль у формуванні професійного світогляду щодо диригентської справи відіграли роботи А.Анісімова, М.Даниліна, В.Живова, С.Козачкова, К.Пігрова, В.Самаріна, які всебічно аналізують різні функції диригента, стверджуючи про те, що хоровий диригент більш, ніж диригент будь-якого оркестру, повинен досконало володіти навичками хормейстерської роботи, маючи справу зі співаками різного ступеня, талановитості, вокальної та загальної музичної підготовки, повинен постійно вести виховну роботу, удосконалювати основні елементи хорової звучності, повинен сам утворювати живий виконавський інструмент ім’я якому – хор.

Із власного досвіду диригентської діяльності К.Пігров висловлює думку про те, що справжнього митця хорового співу можна виховати тільки через хор, який повинен добре знати музично-технологічну структуру твору, мати власне „бачення” музичного образу, як диригент-хормейстер розбиратися у особливостях строю, ансамблю, партіях, вміти встановити ступінь складності твору, володіти прийомами подолання технічних труднощів, як диригент-керівник відчувати наміри автора, стиль письма і на цієй основі укладати художню інтерпретацію твору, як диригент-педагог володіти майстерністю педагогічного спілкування, бути артистом і “режисером” .

Всебічно розглядаючи мистецтво диригування, М.Данилін наголошує про особливі здібності диригента, який вміє одним жестом потягнути колектив до шляху своїх намірів, якщо ж ні, слід змінити професію, висловлює ідею фундаментальної спеціальної освіти майбутніх диригентів, здатних розкрити диригентську індивідуальність, специфічні ознаки хорового мислення додаючи, що такі професійні властивості можуть стати підґрунтям творчих умінь нтерпретації твору, артистизму, володіння собою на естраді.

В.Живов серед різних функцій керівника хору виділяє функцію диригента-педагога, здатного встановити контакт з хором, лаконічно й ясно сформулювати свої вимоги і побажання, належним чином реагувати на помилки у виконанні, вміти як режисер спланувати репетицію, завоювати довіру й авторитет, оскільки керівник хору це не тільки музикант, але й педагог-вихователь.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Види навчальних закладів
У нашій країні існує широка мережа навчальних закладів усіх рівнів - від дошкільної до вищої школи. У них сьогодні відбуваються складні процеси, іде перебудова методологічних, навчально-методичних і організаційних засад, що складалися впродовж багатьох попередніх років, засвоюються кращі зразки зар ...

Основні чинники формування комунікативних умінь
У системі уроків, які включають відомості про мовлення, учням дається загальне уявлення про спілкування, види мовленнєвої діяльності. Звертається їх увага на відмінності між мовою та мовленням, потрібно зосередити більшу увагу на тому, що мова відображає досвід колективу, а мовлення - досвід індиві ...

Суцільне і вибіркове дослідження
Вибіркове дослідження є способом систематичного збору даних про поведінку і установки людей за допомогою опитування спеціально підібраної групи респондентів, що дають інформацію про себе і свої думки. Свою назву воно одержало завдяки використовуванню спеціальної процедури відбору з величезної сукуп ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com