Ретроспектива становлення професії керівника хору

Сторінка 4

Підбиваючи підсумки історичного етапу розвитку українського хормейстерського професіоналізму Х1Х ст., сучасний дослідник теорії, історії та педагогіки хорового мистецтва Н.Селезньова також розкритває якості керівника хору й розглядає тип хормейстера-професіонала, який на сьогодні є актуальним для України. Дослідниця вважає головною функцією диригента хору моральну відповідальність, музичну ерудованість, манеру трактування, повагу до смаків своєї аудиторії. Ці обставини потребують від концертуючого хорового диригента-музиканта, по-перше, музичної ерудованості, практичних знань різних жанрів, стилів, виконавських манер. По-друге, дослідниця визначає педагогічні функції, які в диригента виявляються більш яскраво ніж у доместика або регента. По-третє, вказує на функційний розподіл у диригентській діяльності: а) робочий диригент (у сучасній літературі це „хормейстер”), який розучує твір; б) диригент, який розробляє виконавську концепцію (диригент-інтерпретатор); в) музикант-хормейстер, що здійснює адміністративне керівництво колективом та несе моральну відповідальність. Однак Н.Селезньова висловлює думку про неузгодженість з таким розподілом функцій на окремі професії. Констатуючи багатогранність диригентських функцій, Л.Селізньова говорить, що подібний розподіл древньої професії диригента твердо не було зафіксовано в документах з трудового законодавства того часу.

Наступний третій етап становлення диригентського професіоналізму було визначено як диригентський. Саме розвиток симфонічної музики на початку ХІХ століття ознаменував нову еру в диригуванні, пов'язану з іменами О.Берліоза, Л.Бетховена, Р.Вагнера. В цей час практика хорового диригентського мистецтва в силу багатьох історичних, соціальних та суспільних причин розглядалася, перш за все, щодо теоретичного осмислення диригентами, талановитими хормейстерами В.Буличовим, Н.Ковіним, П.Чесноковим, які зосереджували свою увагу на питаннях методичного порядку, концепції яких мали певну культову орієнтацію професіоналізму того часу. Не зупиняючись окремо на природі та функціях диригента хору, хорознавство того часу виявило однобічний підхід до вузько практичних та теоретичних проблем управління хором. Особлива увага приділяється визначенню точного поняття „хор”:

– хор – це таке зібрання співаків, у звучності якого є сурово урівноважений ансамбль, точно вивірений стрій та художні, чітко вивірені нюанси;

– хор – це творчий колектив, виконавська мета якого – ідейно-художнє та естетичне виховання народних мас;

– хор – це великий вокальний колектив, який засобами свого мистецтва правдиво, художньо розкриває зміст і форму творів, що виконує та своєю творчою діяльністю сприяє ідейно-естетичному вихованню народних мас;

– хором називається такий колектив, який у достатній мірі володіє технічними та художньо-виражальними засобами хорового виконання необхідних для передачі думок, почуттів та ідейного змісту, закладеного у творах”;

– хор – це колектив однодумців, братів по духу, об’єднаних одним художньо-етичним напрямом, єдиним прагненням до художньої та моральної досконалості;

– хор – це колектив організованих і поєднаних загальними цілями та завданнями співаків, здатних у своєму виконанні відтворити хорову картину різних жанрів від простих до найскладніших творів хорової літератури.

Доповідь диригента В. Буличова „Хоровий спів як основа мистецтва" (досвід загальної теорії і постановки художньо-хорового співу) на III з'їзді аматорів сконцентрувала увагу митців на проблемі подальшого розвитку диригентсько-хорової справи, необхідності знаходження і розробці засобів та принципів підготовки спеціалістів для керівництва хоровим співом . Як бачимо, на цьому етапі остаточно ще не відбулося розмежування співацької та диригентської функцій, але перші кроки вже були накреслені.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до музично-естетичної діяльності
Державні документи орієнтують викладацьку та наукову громадскість на відтворення інтелектуального і духовного потенціалу молоді. В сучасних умовах дефіциту духовності особливо гостро постала проблема вдосконалення роботи педагогічних вузів щодо підвищення рівня підготовки вчителя музики. Їхня профе ...

Професійна культура викладача
Професійна культура викладача складається з сукупності умінь, які він може ефективно реалізовувати під час своєї педагогічної діяльності. Для професійної культури сучасного викладача ВНЗ важливі педагогічні уміння – це сукупність послідовно розгорнених дій, що базуються на теоретичних знаннях. Част ...

Країни Південної Африки
До регіону Південної Африки належить п'ять держав: Ботсвана, Лесото, Намібія, Південно-Африканська Республіка та Свазіленд. Це доволі специфічна частина Африки з дуже сильним впливом на усі сторони життя, насамперед на економіку, європейських поселенців. Хоча політична влада тут належить корінним ж ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com