Ретроспектива становлення професії керівника хору

Сторінка 1

У світлі сучасних підходів до вирішення проблеми підготовки керівника хору привертає увагу питання продуктивного використання багатовікового музичного світового та вітчизняного досвіду, як передумови становлення хорової культури України. Такими передумовами виступають відомості про історичний період розвитку хорового співу, про українську музичну освіту та педагогіку – епохи українського Відродження.

Оскільки цілеспрямована підготовка керівника хору здійснювалася безпосередньо в хорових колективах, розглянемо емпіричний етап історичного становлення хорового співу на Україні як першу сходинку становлення керівника хору.

Прийняття христианства на території Київської Русі, вплив візантійської церковної музики, традиції гуртового співу сприяли появі національних рис професійної хорової музики. “Народне життя давньої Русі було настільки тісно пов’язане з культом і глибоко пройняте його впливом, що мистецтво у своїх вищих формах руського народу може бути лише мистецтвом, що виходило з потреб культу”.

Епоха українського Відродження в українській музичній освіті та педагогіці була сходинкою становлення керівника хору. Піднесення економіки й культури України у ХV1-ХV111 в. визвало потребу у відкритті спецільних шкіл, які випускали кваліфіковані кадри співаків та музикантів. Приходські та братські школи у Львові, Володимир-Волинському, Києві, Краснославлі та інших містах (диригенти М.Ділецький, В.Мазурик), музичні класи у Перемишлі, Глухові, додаткові класи при Харківському колегіумі (музиканти М.Концевич, А.Ведель, А.Снисаревич), музичні класи при Харківському університеті (викладачі І.Вітковський, І.Лозинський, В.Андреєв), музична академія у Кременчузі складали структуру музичної освіти того часу. Відкриття приходських шкіл у Львові (1546), Турові (1572), Володимиру-Волинському (1577), пізніше Києві, Краснославлі та інших містах України, а також братських шкіл в Острозі (1480), Львові (1585), братському монастирі Києва сприяло вирішенню проблеми збереження й розвитку національної культури, щоб не був їх рід христианський аки безслівен на научения раді. Хоровий спів у цих закладах був на рівні викладання інших предметів і займав значне місце в навчальному процесі.

Взірцем професійного навчання хоровому співу стала відкрита в 1730 році згідно з виданим у Переяславі наказом управителя України графа П.Рум’янцева Глухівська співацька школа (1730), штат викладачів якої складався з досвідченого регента “совершенно искусеного в пении” та двох музичних педагогів (найвідоміший учитель школи – викладач з вокалу Федір Яворський).

Методика викладання хорового співу поєднувала загальнопедагогічні та специфічні музичні закономірності: теоретичні знання з музичної грамоти, основ гармонії, композиції, навичок гри на музичному інструменті, диригування. Дослідження співацького репертуару показали, що виконання складних партесних творів, хорових концертів, кантат вимагало від співаків високого рівня музично-теоретичних знань, розвинених вокально-хорових умінь. Функції хорового диригента виконували найбільш досвідчені і грамотні співаки хору.

Зростання музичної освіченості на Україні початку ХIХ століття Л.Дорохіна бачить в організації хорових колективів – братських хорів. Виступаючи новим типом навчального просвітницького закладу, братські школи стали колискою розуму та колективної волі мешканців великих і маленьких міст У цих школах, де найважливіша роль відводилася співацькому класу, заняття у якому проводилися під керівництвом грамотних для того часу спеціалістів- керівників церковних або монастирських хорів, Л.Дорохіна пише про високу оцінку істориками хору Братства св. Михаїла у Чернігові, заснованого у 1888 році єпископом Веніаміном. До складу комітету, який відповідав за організацію та методичну роботу входили провідні регенти Чернігова П. Богуславський, Г.Зосимович, Г.Іванцов, І.Примаков на чолі з регентом М.Ступницьким. Знайдені документи засвідчують про те, що саме у братських хорах започатковано загальнонародний спів, що надало можливість глибше ознайомитися з музикою, проникаючи в сутність виконуваних духовних творів. Вони стали своєрідним „колективним головщиком” у загальнонародному масовому співі. Це відрізняло чернігівський варіант від такого ж співу інших регіонів України та Росії, де керівна роль під час богослужіння відводилася спеціально підготовленим головщикам („початковим співакам”, так би мовити заспівувачам світського хору).

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Технічні засоби навчання: класифікація та функції
Технічні засоби навчання (ТЗН) — обладнання та апаратура, що використовуються в навчально-виховному процесі для підвищення його ефективності. До ТЗН належать: технічні пристрої (апаратура) та дидактичні засоби навчання (носії інформації), які за допомогою цих пристроїв відтворюються. Класифікувати ...

Наочні посібники для ПТНЗ та вимоги до них
Специфіка курсу кулінарії вимагає особливої організації робочого місця викладача в класі. На мал. 1 показаний один з варіантів робочого місця викладача в кабінеті кулінарії. Ліворуч від кафедри розташована електрична або газова плита. Вона використовується в тих випадках, коли необхідно по ходу уро ...

Основні види музично-дидактичних ігор у музичному розвитку дошкільників
Одним з важливих завдань всебічного розвитку дитини є виховання музичної культури. Її основи закладаються вже в дитинстві. В зв'язку з цим велике місце відводиться музиці в дитячих садах, – вона звучить і на музичних заняттях, і в самостійній музичній діяльності, і під час свят і розваг. Зміст музи ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com