Теоретичне обґрунтування програми «Гармонізація соціальним педагогом соціального середовища школи»

Статті і корисна інформація » Соціально-педагогічна модель гармонізації соціального середовища школи » Теоретичне обґрунтування програми «Гармонізація соціальним педагогом соціального середовища школи»

Сторінка 2

А також, в нашій соціально-педагогічній програмі використовувалися такі методи, як бесіди, опитування експертів, невербальний діагноз, вивчення документів та контент-аналіз.

Для підтвердження поставленої перед нами мети, гармонізації соціального середовища, можливо за умови здійснення комплексу заходів, спрямованих на:

Мотивацію взаємодії вчителів та учнів;

Формування цінностей;

Формування за допомогою вчителів адекватної поведінки учнів;

Заохочення щодо діяльності та створення учнівського самоврядування;

при допомоги з боку практичного психолога, на підставі алгоритму, складеного для роботи з вчителями, батьками та учнями в умовах школи, нами була запропонована програма з урахуванням того, що в основі виникнення дезгармонізації середовища лежить порушення взаємодії в системі «Сім'я - дитина» «Учень-учень» та «Вчитель – дитина»

Гармонізація соціального середовища освітньої установи пов'язана з створенням виховного середовища даної установи та поля самореалізації вихованців, спрямована на корекцію впливу різних суб'єктів соціальних відносин на дитину.

Завдання, які вирішує соціальний педагог та психолог, забезпечуючи гармонізацію соціального середовища освітньої установи:

- Створення умов ефективної взаємодії педагогічного та учнівського колективів на основі суб'єктності включення як педагогів, так і учнів в даний процес;

- Формування позитивної емоційної атмосфери в процесі взаємодії всіх соціальних суб'єктів освітнього закладу;

- Спільне включення педагогів, учнів та їх батьків в різноманітні види соціальної діяльності;

- Створення умови для розвитку дитячого самоврядування в освітній установі;

- Соціальна допомога педагогам, учням та їх батькам;

- Нейтралізація негативних впливів соціуму на суб'єктів освітнього закладу;

- Організація взаємодії з різними соціальними інститутами, що забезпечує гармонізацію внутрішньої соціального середовища освітньої установи з зовнішнім соціальним оточенням.

Умовно можна виділити два напрямки гармонізації соціального середовища освітньої установи.

Створення виховного середовища освітньої установи.

Виховне середовище передбачає створення в освітньому закладі таких відносин, які сприятимуть формуванню соціальності дитини.

Перш за все важлива роль ідей про єдність колективу школи, педагогів та учнів, згуртуванні цього колективу. У кожному класі, в кожному об'єднанні повинно формуватися організаційна і психологічна єдність (інтелектуальна, вольова і емоційна). Створення виховного середовища передбачає взаємну відповідальність учасників педагогічного процесу, співпереживання, взаємодопомога, здатність разом долати труднощі. Створення виховного середовища означає, що в освітній установі домінують творчі початки при організації навчальної та позанавчальної діяльності, при цьому творчість розглядається учнями, педагогами і соціальними педагогами, як універсальний критерій оцінки особистості та відносин у колективі.

Основні механізми, реалізації даного напрямку:

- Виділення домінуючої мети колективу, що об'єднує педагогів та учнів;

- Визначення провідної діяльності, що є значимою для всіх членів колективу;

- Розвиток дитячого самоврядування, ініціативи і самостійності дітей і дорослих, створення різновікових дитячих об'єднань;

- Формування позитивного ставлення до творчості;

- Неповторність навчального закладу (кожна школа повинна мати своє обличчя);

- Наявність відносин «відповідальної залежності» (А.С. Макаренко) у середовищі педагогів, учнів та їх батьків.

Результатом реалізації в освітній установі даного напрямку буде адаптованість учасників педагогічного процесу до шкільного життя, їх самоствердження і формування активної життєвої позиції.

Створення поля самореалізації дитини.

Гармонізація соціального середовища освітнього закладу передбачає активізацію процесу самовиховання з боку самої дитини, забезпечення умов для реалізації молодими людьми своїх потенційних можливостей, створення поля самореалізації дитини. Головне завдання діяльності соціального педагога в освітніх установах - підготувати дитину до життя в суспільстві.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Професійні комунікативні якості педагога вищого юридичного навчального закладу
Поряд з універсальними підсистемами професійних якостей педагога (організаторська, професійної спрямованості), що є рівноцінними і для педагога-практика і для спеціаліста-науковця, можна виділити і ті підсистеми, що є провідними і визначальними для спеціалізації (комунікативна, експресивна, професі ...

Проблемні ситуації, правила і прийоми їх створення
Важливий компонент проблемного навчання — проблемна ситуація, тобто ситуація, для оволодіння якою студент або колектив мають знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. Проблемні ситуації створюють різними способами. З точки зору педагогічної практики заслуговує на увагу підхід до кла ...

Особливості прийнятого способу ознайомлення учнів з дробами
Формування поняття про дроби рекомендується проводити по трьох основних етапах: 1) спочатку діти засвоюють фактичне роздроблення (ділення) різноманітних конкретних предметів на рівні (“частки”), коли кожен предмет виступає як ціла одиниця; вони утворюють різні частини цих предметів (половину, чверт ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com