Модель гармонізації соціального середовища школи

Сторінка 2

- Надання допомоги дітям в аналізі проблем соціальних відносин і варіативної проектуванні своєї поведінки в складних життєвих ситуаціях;

- Створення розвиненого інформаційного поля для кожного вихованця;

- Педагогічне стимулювання дитячих ініціатив в процесі розвитку учнівського самоврядування в освітній установі. В результаті реалізації даного напрямку зі стін освітньої установи будуть виходити молоді люди, підготовлені до життя в нових соціально-економічних умовах, здатні знайти своє місце в ній і гнучко орієнтуватися в умовах мінливої реальності.

Наукові розробки дозволяють сформулювати основні риси формування соціального середовища у загальноосвітній школі I–III ступенів:

1) забезпечення свободи та ініціативності школяра, що спрямовані на задоволення його розумних потреб і не шкодять загальним інтересам;

2) розвиток суспільних відносин, за якого людина розглядається як мета, а не як засіб;

3) забезпечення прав і свобод учня і громадянина державою, її органами та соціальними структурами громадянського суспільства;

4) реалізація багатоманітності духовного життя школярів, в основі якого — визнання гуманістичних і демократичних за сутністю загальнолюдських цінностей;

Соціальне середовище існує завдяки численним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим гармонійніше відбувається його розвиток та різноманітніші умови життєдіяльності особистості. Соціальне середовище впливає на соціалізацію особистості і охоплює життєдіяльність людини від її народження аж до смерті. Соціалізація особистості залежить від умов соціального середовища.

У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості, знання, вміння, відповідні навички, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Соціалізація відбувається як за умов стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за умов цілеспрямованого формування особистості. Завдяки активності людини її життєвий шлях, відображення нею соціально-психологічної реальності перетворюється в складну двосторонню взаємодію особистості та соціального життя. Складний процес взаємовпливу одне на одного і є джерелом розвитку та становлення індивіда. Соціальне становлення людини як об’єктивну необхідність уходження її в соціальне середовище пов’язують насамперед із засвоєнням нею досвіду, накопиченого минулими поколіннями людства, і виміряють ступенем її готовності до виконання сукупності соціальних функцій та обов’язків відповідно до існуючих суспільних відносин.

Розв’язання цих складних і багато аспектних завдань значною мірою залежить від школи, як базового соціального осередку, призначення якого полягає у створенні умов для послідовного, науково обґрунтованого осягнення молоддю основ життєдіяльності – організації життя на засадах історично складених ціннісних орієнтацій національної культури, форм і способів діяльності, спілкування і поведінки.

Сучасні експериментальні дослідження і практика свідчать про те, що досягнення ефективності у підготовці школярів до соціального життя на гуманістичних і демократичних засадах як провідних принципах, обраних суспільством, можливе за умов системних й інтегрованих підходів до її здійснення.

Реальним втіленням системного й інтегрованого підходів у практику освітніх закладів різних типів є їх.

Орієнтація системи освіти на ці підходи диктується, таким чином, не тимчасовою на них модою, а їх потенційними можливостями. Завдяки систематизації й інтеграції умов і чинників впливу на людину можна глибше і всебічно осягнути педагогічний процес, спрямований на формування особистості, ефективніше вплинути на нього, позбутися в ньому фрагментарності й випадковості. Вираженням функціональної значущості об’єктивних умов в оволодінні людиною соціальним досвідом, формуванні в неї відповідних громадянських якостей і способів поведінки є закон про вирішальну роль середовища у становленні й розвитку особистості.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Організація учбового процесу
У одного викладача могли разом вчитися люди самих різних віків, та і рівень підготовки міг сильно розрізнятися. Не існувало і твердого поняття про те, скільки повинен проучитися той або інший студент. Термін навчання міг змінитися в будь-яку сторону. Причинами могли бути як здібності конкретного ст ...

Міжпредметні зв’язки соціальної педагогіки з педагогікою, соціологією і культурологією
Теорія і практика соціальної галузі педагогіки у своєму розвитку грунтуються насамперед на соціології та на соціальних складових інших суміжних наук, таких як: філософія, антропологія, культурологія, психологія тощо. Найдослідженими є зв’язки з соціологією та педагогікою (В.Болгаріна, В.Бочарова, Н ...

Сучасна психологія традиційного навчання
Самостійні напрямки навчання почали виникати з середини ХХ ст. Розподіл їх має дихотомічний характер, наприклад, частина представників психології навчання розглядають його суть як управління; окремі представники дотримуються думки, що навчання має на меті формувати в учнів здібності самостійного зд ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com