Особливості соціального середовища школи

Сторінка 7

Оригінальна система освіти створювала освітні середовища і системи на службу різноманітним верствам населення і здійснювала їх розвиток. В. Шульгін пропонував незвичайну систему «рухливих» шкіл для дітей з уповільненим психічним розвитком, для розумово відсталих та «важких», а також хворих дітей. Пропонувалася система «шкіл при клубах», «недільних шкіл» для недбайливих дітей, для дорослих же практикувалася «курси на дому».

На даний час наукова педагогічна громадськість стурбована кризою виховання в загальноосвітній школі. Освіта не завжди є «культивуванням», тобто «творенням» особистості в умовах культури, а все частіше трактується як «накачування інформацією», а питання духовного формування дитини відходить на другий план. Зрозуміло що це обумовлено об’єктивними та суб’єктивними чинниками. До перших належить глобальна криза загальноосвітньої школи. У країнах всього світу її дорікають за відрив від сучасності, за незадовільну підготовку молоді до дорослого життя. Тому, мабуть, і школа, і педагогічна громадськість несуть відповідальність за те, що світ опинився на межі самознищення, оскільки майже все людство є «продуктом школи». На погляд Дж. Орра «в школі наголос робиться на теоріях, а не на цінностях, на порожніх концепціях, а не на людині, на абстракції, а не на свідомості, на відповідях, а не на питаннях, на ідеології і дієздатності, а не на понятті совісті». Світова прогресивна педагогічна громадськість шукає сьогодні баланс між авторитарною і персоніфікованою педагогікою, між завданням школи з оптимального розвитку дітей і потребами соціального розвитку суспільства, розумним примусом і свободою, автономією особистості і її відповідальністю, між розумовим і емоційним розвитком дитини, сполученням необхідних знань і самовираженням. За ініціативою Міжнародного союзу з оновлення виховання та Міжнародного товариства з групової роботи у вихованні Європейський педагогічний симпозіум (1989) визначив школу, яка забезпечує відповідний сьогоденню соціально-педагогічний ефект. Таку школу, перш за все, характеризує єдність дій і широкі комунікації між всіма її структурними елементами та зовнішнім соціальним середовищем. Її відрізняє відсутність будь-якого тиску і насильства над дитиною (ніякої селекції, кількісних оцінок, стресових ситуацій тощо). Перебудування в школі має не «урізати», а «збагачувати» дитинство. В школі не повинно бути ніяких конфліктів між учителем і учнем. Партнерство, демократичний стиль і норми людяних стосунків визначаються органічною частиною всієї педагогічної роботи в школі. Замість одноманітності і обов’язковості для учнів має існувати свобода вибору; школа повинна пропонувати різні програми профорієнтації. Гуманній школі притаманні оптимістичний настрій, загальна атмосфера радості, взаємодопомоги, терпимості, соціальної активності. У такій школі широко застосовуються демократичні принципи: самоврядування, самовиховання, виховання в дусі спільності, соціальної відповідальності тощо.

Сучасними зарубіжними концепціями соціального виховання в школі є «інтегрований розвиток компетентності» (Швеція, США), холістична школа (Німеччина), виховне середовище (Франція), «освіта на службі миру» (Норвегія).

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Актуально про педагогіку:

Проблеми індивідуалізації та індивідуального підходу у психологічній науці. Історія проблеми індивідуального підходу
У своєму розвитку проблема індивідуального підходу, індивідуалізації та диференціації навчання і виховання пройшла кілька основних етапів. Спочатку здійснювалася розробка загальних положень і рекомендацій у визначенні і врахуванні індивідуальних особливостей учнів та їх реалізація на практиці. Авто ...

Ідеали і цінності національного виховання
Національне виховання — це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно ...

Характерні ознаки декоративно-прикладного мистецтва
Народне декоративно-прикладне мистецтво — одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Це широка галузь мистецтва, яка худож-ньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, те ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com