Здійснення диференційованого метод в процесі навчання іноземної мови

Статті і корисна інформація » Особливості взаємодії вчителя та учнів на уроках іноземної мови » Здійснення диференційованого метод в процесі навчання іноземної мови

У викладанні іноземної мови необхідність диференціації постає особливо гостро. Це пов'язано з тим, що майже на кожному уроці іноземної мови використовується раніше вивчений матеріал. З року в рік учень нарощує і розвиває одні і ті самі навички і вміння. Але водночас він нагромаджує з року в рік і прогалини в знаннях, зумовлені пропусками занять чи просто поверховим засвоєнням. Внаслідок великих проміжків часу між уроками деякі учні, а в першу чергу ті, що поверхово засвоїли матеріал, також втрачають певні навички і вміння. У результаті в знаннях учнів старші класів з'являється великий розрив.

Поділ класу на групи на уроках іноземної мови відкриває перед учителем широкі можливості для здійснення диференційованого підходу: чим менша група, з якою працює вчитель, тим краще він знає учнів, тим глибше може диференціювати завдання.

У педагогічній літературі іноді трапляється термін «вирівнювання». Він запозичений з практики тих шкіл які здійснюють диференціацію комплексно. Вирівнювання передбачає тут спробу з допомогою відповідних заходів вивести групу відстаючих учнів на рівень встигаючих учнів. З огляду на це було б неправомірним ототожнювати мету диференціації з поняттям вирівнювання. Яким би не було бажання підтягти слабо встигаючих учнів до рівня відмінників, зробити це не вдається. І таке розуміння мети диференціації орієнтує вчителя лише на епізодичне підтягування. Подібний захід може бути доцільним стосовно добре встигаючого учня, який і пропустив певну кількість уроків через хворобу чи якусь іншу причину. Але таке підтягування є недостатнім для І групи учнів, які хронічно відстають і поверхово засвоюють матеріал. Тут потрібні не тимчасові заходи, а добре і продумана система роботи, що ведеться регулярно на кожному уроці.

Головна мета диференціації не в тому, щоб обов'язково «наздогнати» (хоч це й не виключається), а в тому, щоб не допустити відставання. Диференційований підхід передбачає створення для кожного учня таких умов, за яких він не втрачав би віри в свої сили, а працював би стабільно відповідно до своїх можливостей протягом усього періоду навчання. Стабільне навчання сприяє розвитку здібностей і загальному успіху навчання. Але це можливо тільки за умови, якщо диференціація є органічним елементом системи навчання.

Звичайно, в процесі практичного вирішення проблеми диференційованого навчання іноземних мов виникають певні складності, зокрема складності організаційного характеру.

Постійне здійснення «абсолютної» (повної) диференціації, яка передбачає виготовлення навчальних матеріалів для кожного учня окремо, не реально. До такого способу навчання вдаються час від часу. Цей спосіб не може стати системою, бо потребує досить великих зусиль учителя. Для реалізації диференційованого підходу доцільно поділити групу учнів на дві підгрупи, врахувавши їхню успішність. Досвід підказує три можливі форми організації диференційованого навчання іноземних мов.

Відкрита диференціація передбачає поділ групи на дві підгрупи (А і Б). З чисто педагогічних міркувань до підгрупи «А» мають увійти слабші учні. Цю підгрупу можна назвати ще підгрупою вирівнювання. Учитель постійно готує два варіанти класних і домашніх завдань, в тому числі і контрольних робіт та фронтальних усних вправ.

Напіввідкрита диференціація полягає в тому, що. рівень успішності окремих учнів враховується ще на початку року при поділі класу на групи. В такому разі успішність учнів у кожній групі рівна, і в додатковому поділі на підгрупи потреби немає. Така форма диференціації практикується тепер багатьма вчителями, в першу чергу тими, які ведуть дві паралельні групи в одному класі. Зрештою, такий поділ можна здійснювати в будь-якій школі, погодивши це з учителем, що веде паралельну групу. Учитель, який працює в таких групах, повинен мати не тільки два різні плани уроку, а й різні календарні плани.

Скрита диференціація передбачає широке застосування роздаткового матеріалу двох або трьох рівнів складності.

Вибір форми диференціації залежить від об'єктивних умов, складу учнів, схильності вчителя до тих чи інших форм роботи тощо.

Актуально про педагогіку:

Комплекс вправ для формування лексичної компетенції
Формування лексичної компетенції відбувається поступово вправи та методи які використовуються відрізняються залежно від етапу навчання лексики. Пропонуємо опрацьовувати лексичний матеріал соціокультурного змісту за алгоритмом, який враховує мету навчання на кожному з етапів та передбачає виконання ...

Принципи конструювання інтегрованих уроків з розумового розвитку учнів 1-го класу
Гуманізм, формування цілісної картини світу - провідні тенденції розвитку сучасної школи. Особливе значення ці ідеї мають для змісту початкової освіти. Ідея інтеграції змісту й форм навчання, зокрема інтегрованих уроків, є актуальною, привертає значну увагу широкої педагогічної громадськості. Дидак ...

Викладання історії у воєнний та повоєнний час
У роки Великої Вітчизняної війни на перше місце в навчанні історії висувається виховна мета. Перед вчителями було поставлено завдання посилити виховання патріотизму та інтернаціональної єдності. При вивченні доби Середньовіччя розглядалася історична роль слов'янських народів, їх спільна боротьба з ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com