Основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток можливостей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Саме школа повинна підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. Саме на уроках іноземної мови вчитель повинен формувати в учнів уміння і навички іншомовного спілкування, передбачити досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який би був достатнім для здійснення спілкування у певних комунікативних сферах., орієнтуватися у соціокультурних аспектах країни, мову якої вивчають.
Суть комунікативного навчання полягає у підготовці учня до участі в процесі іншомовного спілкування в умовах іншомовного спілкування, створених у класі.
За комунікативного підходу учні засвоюють лексико-граматичний матеріал і опановують навички й уміння іноземної мовленнєвої діяльності в процесі активного спілкування, взаємодії під час виконання навчальних завдань. В основі такого підходу, його результативності лежить створення навчальних ситуацій, що викликають інтерес, захоплення, відбивають систему стосунків тих, хто спілкується.
Побудувати все заняття на спілкуванні нелегко. Особливо важко викликати в усіх учнів навчальної групи особисту зацікавленість в обговоренні відповідних навчальних питань і тем. А без цього справжнє спілкування замінюється на його зовнішню імітацію, яка не забезпечує високої комунікативної активності школярів, а отже, й міцного засвоєння відповідного лексико-граматичного матеріалу, навичок і вмінь практичного його опанування. Щоб досягти справжньої комунікативності школярів на уроці, вчителеві потрібно добре знати психіку своїх учнів, їхні інтереси, захоплення, стосунки, погляди і враховувати їх під час пошуку й вибору відповідних навчальних завдань, матеріалів, під час організації заняття.
Важко розраховувати на успішне застосування комунікативного підходу й за недостатнього розуміння вчителем його навчально-виховних можливостей, тому коротко зупинимося на них. Це дасть змогу ліпше окреслити значення й місце підходу серед інших сучасних підходів і спиратися на нього.
Отже, комунікативний підхід забезпечує:
- практичну мовленнєву комунікативну спрямованість навчання іноземної мови, завдяки чому можна найуспішніше готувати учнів до майбутнього спілкування цією мовою;
- умови для зацікавленої активної навчальної діяльності школярів, спрямованої на успішне опанування іноземної мовленнєвої діяльності, на спілкування і взаємодію в процесі обговорення й виконання навчальних завдань;
- можливість реалізації принципів і прийомів гуманістичного підходу: спрямованості на створення умов для виявлення й формування самостійності школярів, їхньої здатності до взаєморозуміння, взаємодії, співпраці (фактично комунікативна спрямованість навчання є одним із сучасних методів реалізації гуманістичного підходу);
- зв'язок з автономним підходом: створення умов для самовираження, самореалізації учнів, формування в них якостей, що дають змогу найуспішніше адаптуватися до сучасних умов життя і професійної діяльності;
- реалізацію інших сучасних методичних підходів – особистісного, проектного, соціально-культурологічного.
Негативною стороною комунікативного підходу є труднощі:
- створення справжньої комунікативності, з одного боку, через недостатнє знання інтересів, захоплень, мети учнів, а з другого – через різноманіття цих інтересів, захоплень і мети, звідки випливає й неможливість їх врахування у виборі і створенні навчальних ситуацій тощо;
- узгодження комунікативної підготовки школярів з реалізацією принципу усвідомленості навчання, з забезпеченням відповідного рівня їхньої теоретичної підготовки, що спричинено дефіцитом навчального часу;
- розуміння вчителем психологічної сутності підходу й спричинена цим його трансформація у псевдо комунікативний підхід.
Актуально про педагогіку:
Зміст поняття „домашня робота”. Нормативно-правове забезпечення організації
домашніх завдань
Проблемою організації домашньої роботи в педагогічній теорії і практиці займаються як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги, має вона місце і у працях педагогів минулого Я.А.Коменського, А.Ф.Дістервега, К.Д.Ушинського та ін. У визначенні сутності і методики домашніх завдань ми спиралися нас ...
Принцип наочності
Вперше в педагогіці теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання дав Я.А. Коменський. Використовуючи досягнення народної педагогіки, він знайшов кошти, що полегшують дитині вивчення книжкового матеріалу. “Видимий світ у малюнках” - сама назва одній з його навчальних книг показує шлях, яким ...
Робота вчителя початкових класів над усуненням вад вимови
У початковій школі формуванню дикції у молодших школярів приділяється значна увага. Вміло організована робота з текстом включає школяра в творчу працю, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати її вдосконалювати культуру його почуття. Таку вимогу диктує сама сп ...