Комунікативний метод навчання іноземних мов

Сторінка 1

Основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток можливостей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Саме школа повинна підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. Саме на уроках іноземної мови вчитель повинен формувати в учнів уміння і навички іншомовного спілкування, передбачити досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який би був достатнім для здійснення спілкування у певних комунікативних сферах., орієнтуватися у соціокультурних аспектах країни, мову якої вивчають.

Суть комунікативного навчання полягає у підготовці учня до участі в процесі іншомовного спілкування в умовах іншомовного спілкування, створених у класі.

За комунікативного підходу учні засвоюють лексико-граматичний матеріал і опановують навички й уміння іноземної мовленнєвої діяльності в процесі активного спілкування, взаємодії під час виконання навчальних завдань. В основі такого підходу, його результативності лежить створення навчальних ситуацій, що викликають інтерес, захоплення, відбивають систему стосунків тих, хто спілкується.

Побудувати все заняття на спілкуванні нелегко. Особливо важко викликати в усіх учнів навчальної групи особисту зацікавленість в обговоренні відповідних навчальних питань і тем. А без цього справжнє спілкування замінюється на його зовнішню імітацію, яка не забезпечує високої комунікативної активності школярів, а отже, й міцного засвоєння відповідного лексико-граматичного матеріалу, навичок і вмінь практичного його опанування. Щоб досягти справжньої комунікативності школярів на уроці, вчителеві потрібно добре знати психіку своїх учнів, їхні інтереси, захоплення, стосунки, погляди і враховувати їх під час пошуку й вибору відповідних навчальних завдань, матеріалів, під час організації заняття.

Важко розраховувати на успішне застосування комунікативного підходу й за недостатнього розуміння вчителем його навчально-виховних можливостей, тому коротко зупинимося на них. Це дасть змогу ліпше окреслити значення й місце підходу серед інших сучасних підходів і спиратися на нього.

Отже, комунікативний підхід забезпечує:

- практичну мовленнєву комунікативну спрямованість навчання іноземної мови, завдяки чому можна найуспішніше готувати учнів до майбутнього спілкування цією мовою;

- умови для зацікавленої активної навчальної діяльності школярів, спрямованої на успішне опанування іноземної мовленнєвої діяльності, на спілкування і взаємодію в процесі обговорення й виконання навчальних завдань;

- можливість реалізації принципів і прийомів гуманістичного підходу: спрямованості на створення умов для виявлення й формування самостійності школярів, їхньої здатності до взаєморозуміння, взаємодії, співпраці (фактично комунікативна спрямованість навчання є одним із сучасних методів реалізації гуманістичного підходу);

- зв'язок з автономним підходом: створення умов для самовираження, самореалізації учнів, формування в них якостей, що дають змогу найуспішніше адаптуватися до сучасних умов життя і професійної діяльності;

- реалізацію інших сучасних методичних підходів – особистісного, проектного, соціально-культурологічного.

Негативною стороною комунікативного підходу є труднощі:

- створення справжньої комунікативності, з одного боку, через недостатнє знання інтересів, захоплень, мети учнів, а з другого – через різноманіття цих інтересів, захоплень і мети, звідки випливає й неможливість їх врахування у виборі і створенні навчальних ситуацій тощо;

- узгодження комунікативної підготовки школярів з реалізацією принципу усвідомленості навчання, з забезпеченням відповідного рівня їхньої теоретичної підготовки, що спричинено дефіцитом навчального часу;

- розуміння вчителем психологічної сутності підходу й спричинена цим його трансформація у псевдо комунікативний підхід.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Писемне мовлення і передумови його формування
Писемне мовлення – одна з форм існування мови, протилежна усному мовленню. Це вторинна, більш пізня за часом виникнення форма існування мови. Для різних форм мовленнєвої діяльності первинним може бути як усне, так і писемне мовлення. Якщо усне мовлення відокремило людину від тваринного світу, то пи ...

Принцип систематичності
Історичний досвід суспільного розвитку переконливо показує, що поза системою виконати завдання навчання неможливо. На основі теорії пізнання діалектичного матеріалізму можна розкрити залежність системи в навчанні від загальних законів розвитку навколишнього світу. Навчання ставить завдання пізнати ...

Проблеми індивідуалізації та індивідуального підходу у психологічній науці. Історія проблеми індивідуального підходу
У своєму розвитку проблема індивідуального підходу, індивідуалізації та диференціації навчання і виховання пройшла кілька основних етапів. Спочатку здійснювалася розробка загальних положень і рекомендацій у визначенні і врахуванні індивідуальних особливостей учнів та їх реалізація на практиці. Авто ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com