Основи композиції у пейзажі. Лінійна та повітряна перспектива. Колористичні завдання та техніки виконання пейзажу

Статті і корисна інформація » Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру » Основи композиції у пейзажі. Лінійна та повітряна перспектива. Колористичні завдання та техніки виконання пейзажу

Сторінка 3

Живопис − це перша безпосередня зустріч образотворчого мистецтва з природою, тут відкривається безпосередня правда натури, тут кольором і фарбами художник нагамагається її передати. Живопис може виховувати створювати смак у учнів загальноосвітніх шкіл, можна сказати створювати "погляд", також, і у тих дітей, які у подальшому житті мріють пов'язати себе із образотворчим мистецтвом чи мистецтвом взагалі.

У живописній композиції головне, на що звертається увага глядача, підкреслюється кольором, а вже потім – розміром, формою, розташуванням. Прийоми техніки живописного пейзажу теж поділяються на кілька видів. І нашої особливої уваги заслуговує кожен із них. Залежно від обраної техніки або прийомів виконання живописної роботи контрасти або нюанси породжують різні настрої та почуття: від холодних, спокійних, похмурих до теплих, радісних, життєствердних чи агресивних, войовничих.

Властивості фарб по-різному передавати кольори, а також прийоми роботи з ними називаються технікою. Техніку акварельного живопису можна охарактеризувати як ніжну, прозору, легку, повітряну, світлоносну, іноді сумну та серпанкову. Найосвітленіші місця в акварелі досягаються просвічуванням білого паперу крізь прозорий шар фарби. На соковитість і насиченість кольору впливає якість паперу та його здатність вбирати вологу.

Аквареллю можна виконувати пейзажі на зволоженому папері, "по-вологому". Цей прийом дає зображення з м'якими переходами одного кольору в інший. Накладанням тонкого шару прозорих акварельних фарб на просохлі фарби можна досягти особливої чистоти і прозорості кольорів, чіткості найдрібніших деталей.

Гуаш на відміну від акварелі, належить до непрозорих фарб. Під шаром гуаші не видно паперу чи іншої поверхні, тому гуаш називають пастозною (густою) фарбою. Кольорі утворені гуашшю, вирізняються насиченістю, оксамитістю, дзвінкістю, яскравістю та чіткістю й контрастністю. Гуашшю можна працювати пензлями і навіть пальцями. Наносять фарбу або чіткими мазками, або розмитими, з плавними переходами одного кольору в інший.

Буяння кольорів восени, легкість тону, вишуканість колірних плям та переходів одного кольору в інший – все це можна відтворити за допомогою техніки акватипії.

Акватипія – це техніка художнього друкування, своєрідний напівживопис-напівгравюра. Акватипія вирізняється своєрідною фактурою типографічного характеру: це виникає від відтиску внаслідок вдавлювання фарби в папір при друкуванні. На відміну від різних видів живописної техніки на папері, роботу на склі потрібно виконувати прозорим, тонким шаром фарби. Занадто товстий шар може бути роздавлений при друкуванні, і зображення буде спотвореним. Швидкість у виконанні акватипії надає малюнку свіжості та легкості. Точності у деталях досягають декількома мазками після висихання відтиску. Зафарбована окремими кольорами поверхня стає живою, рухомою від мерехтіння, спалахів кольорових плям; переходів відтінків кольорів. Цю техніку змішування кольорів винайшли художники-імпресіоністи. На певній відстані різні кольори ніби зливаються в один колір. Це особливість нашого зорового сприйняття.

Розкладання складних кольорів – основний прийом художників-імпресіоністів, який називають технікою розділення (пуантилізм).

У повсякденному житті ми майже не звертаємо увагу на кольори ахроматичної гами – білий, чорний, сірий. Але вони є невід'ємною частиною нашої дійсності. Тому багато митців використовують у своїх роботах таку техніку як гризайль. Завдання цієї техніки, на мою думку, у тому, щоб учень міг виразити свої почуття та настрій не тільки за допомогою кольору, а і якихось самобутніх образів. Гризайль – це живопис чорно-білою (або одноколірною) фарбою.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Структура діяльності викладача в навчальному процесі
Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками становить пізнавальну діяльність учнів(студентів), якою керує викладач. Роль керівника навчального процесу не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що викладач є насамперед організатором і кер ...

Використання наочного приладдя і технічних засобів навчання
Оптимальне застосування наочного приладдя і технічних засобів сприяє виробленню інтересу учнів до навчання, розвитку логічного мислення, навичок самостійної роботи, розширює кругозір дітей, сприяє зближенню навчання з життям. У кожній школі, як правило, є оснащені навчальні кабінети, що забезпечуют ...

Основні ознаки кооперативної групової роботи
Поділ академічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату. Склад малої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати. Кожна група розв’язує певну проблему, визначе ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com