Основи композиції у пейзажі. Лінійна та повітряна перспектива. Колористичні завдання та техніки виконання пейзажу

Статті і корисна інформація » Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру » Основи композиції у пейзажі. Лінійна та повітряна перспектива. Колористичні завдання та техніки виконання пейзажу

Сторінка 1

Композиція (латинське слово, що означає "створення", "побудова", "поєднання", "зв'язок"), немов збирає усі основні елементи зображуваного в єдине ціле. Знання композиційних основ надзвичайно важливі для учнів при вивченні пейзажу на уроках образотворчого мистецтва у школі. Тому, вважаємо доцільним підкреслити найголовніші із них.

Правило перше: в композиції обов'язково повинно бути головне та другорядне ( головний персонаж, предмет або форма).

Правило друге: головне в композиції вирізняється розміром ( малим чи великим порівняно з іншим); формою, кольором, характером і розташуванням.

Правило третє: на картині створюється композиційна цілісність, коли жоден елемент не можна ні додати, ні вилучити, не змінивши загального враження.

Найскладніше у композиційному вирішенні пейзажу – дати правильну характеристику місцевості. Для цього художникам треба слідкувати за тим, щоб всі деталі в пейзажі були добре пов’язані між собою і допомагали виразити загальну ідею композиції.

У процесі роботи над пейзажем необхідно спочатку вирішити сюжет. Тут важливо відчути тему, яка визначає акценти зображення. Треба зосередити увагу на більш характерних рисах місцевості, вибрати найбільш типові об’єкти пейзажу.

Побудову зображення необхідно розпочинати з невеликих підготовчих начерків. У них зосереджується увага на основному, виділяється ідея композиції. Але не можна вихоплювати окремі, випадкові фрагменти природи, треба показати найбільш характерне, типове і виразити своє відношення до побаченого.

Для вирішення композиції пейзажу важливо вибрати точку зору, розмістити горизонт. У роботі з певної висоти горизонт має велике значення. Ця лінія змінюється залежно від точки зору: чим вище піднімається людина, тим ширшим для неї стає горизонт. Усі паралельні лінії, що спрямовані у глибину простору, сходяться на горизонті в одній точці, яка називається точкою сходження. Залежно від того, з якої висоти із якої точки зору взятий горизонт, по-різному будуть сприйматися зміст, сюжетний центр та окремі деталі.

Високий горизонт у композиції (пейзажу) дає змогу художнику показати безмежну далечінь земних просторів. Композиція з горизонтом на рівні очей передає більш спокійне враження. Низький горизонт у композиції створює передусім відчуття монументальності фігур першого плану, величавості зображених в ній образів.

Сучасні прийоми і засоби об'ємного зображення споруд і всього навколишнього середовища – це результат багатовікового творчого процесу. Перспективне зображення постійно удосконалювалося.

Глибокий інтерес античного мистецтва до пізнання навколишнього і прагнення найбільш адекватно відобразити об'ємний світ на площині, привело до появи лінійної перспективи, спочатку мала одну точку сходу паралельних прямих, а потім і декілька, розташованих на одній вертикальній прямій (риб'яча кістка). В епоху Відродження остаточно формується поняття лінійної перспективи: безліч точок сходу паралельних прямих на лінії горизонту, пропорційної віддаленості від глядача. Леонардо да Вінчі, Дюрер, Альберті, Віньола - кожний із них зробив неоціненний вклад у передачу перспективних зображень протягом ХV - XVІ ст.

Нарисною геометрією були розроблені закони побудови лінійної перспективи, вони широко використовуються сучасними художниками. Але треба зробити обмовку, на специфіку сприйняття просторової перспективи людиною, і сказати, що вона дещо відрізняється від лінійної. У найближчому оточенні простір сприймається в паралельній перспективі (паралельні не перетинаються), що відповідає принципам живопису Китаю і Японії, і часто застосовується в побудові натюрмортів і для зображення далеких планів сучасними живописцями. Окремо по зворотній перспективі, у якій предмети збільшуються в міру віддалення від глядача, картина має кілька горизонтів і точок зору, маючи точки сходу за глядачем. Метою такого прийому є втягнути глядача у внутрішній простір картини, долучити його до сюжету і зробити співучасником дійства. При чому, при аналізі зображень давньоруських ікон, видно, що принципи зворотної перспективи відносяться тільки до предметів переднього плану, а дальній план збудований за паралельною і лінійною перспективою.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Орнаменти української вишивки
Створюючи візерунки, люди з глибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення. Так наприклад: Ці знаки – символи руками майстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами. Поступово складались орнаме ...

Теоретичні основи логопедичної роботи з усунення вад писемного мовлення у дітей
При усуненні дизграфії слід враховувати, що це порушення не є ізольованим. Логопеди (Л.С.Волкова, М.Зеєман, А.Н.Корнєв, Р.Є.Левіна, Л.Ф.Спірова та ін.) в процесі дослідження дизграфії зазначають, що механізми, які викликають її, обумовлюють порушення як усного, так і писемного мовлення. Тому при ус ...

Спільна творча діяльність як основа формування досвіду
Провівши аналіз категорії «досвід», ми дійшли висновку, що досвід формується у різних видах діяльності. Отже, слід розглянути, яка саме діяльність сприятиме найефективнішому формуванню соціокультурного досвіду молодших школярів. Як філософська категорія, діяльність визначається „специфічно людською ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com