Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Статті і корисна інформація » Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру » Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Сторінка 5

У першій половині 1877 року В. Полєнов перебрався до Москви для постійного проживання. Цей "географічний" перелом у його житті співпав із переломом творчим – на російській художній сцені з'явився новий самобутній живописець. Проголосила про це картина "Московський дворик", показана на VІ передвижній виставці у 1878 році.

"Зарослий ставок" (1879) − шедевр Полєнова-колориста, який представляє повний філософський образ швидкоплинного часу (і в цьому сенсі перегукується із написаним на рік раніше "Бабусиним садом".) Жанр роботи можна зрозуміти як "оповідальний пейзаж". Академічна традиція дає про себе знати у композиційній побудові картини цієї полєнівської роботи. У співвідношенні з нею, художник вибудовує два плани – задній, написаний достатньо "приблизно", і докладний передній. Латаття, так само як і деталі берегу, прописані дуже скрупульозно; ці побутові образи контрастно доповнюють святковий образ парку, який губиться за кордонами картини. Старі містки з витоптаною до біла стежкою додають образу ставка ностальгічне звучання. В основі картини – віртуозно розіграні художником градації одного і того ж зеленого кольору. У дуже тонкому його нюансуванні Полєнов знову виступає неперевершеним майстром-колористом.

"Бабусин сад" (1878) – цей шедевр митця входить у своєрідну лірико-філософську трилогію, створену у 1878-79 роках, − до неї крім "Бабусиного саду", увійшли також "Московський дворик" та "Зарослий ставок". Ця картина художника − типовий "пейзаж настрою". Полєнов зобразив типовий дворянський особняк – такими Москва забудовувалася після страшної пожежі 1812 року.

Цікаво, що В. Полєнов ніяк не нагнітає цього настрою; більш того, не вносить і у свою роботу соціальні мотиви, такі притаманні для творчості його колег-передвижників. І це була його тверда позиція – мистецтво, на його думку, повинно нести людям радість, зазивати до гармонії і деяким чином заміняти собою стрімко втрачаючи свій вплив Церкву.

І. Левітан – найвеличніший із тих російських пейзажистів, які в XIX ст. відкрили для сучасників скромну красу російської природи. Зазнавши в юності справжньої бідності і який втратив немало у житті із-за свого походження, створив у вітчизняному живописі дивовижний "пейзаж настрою", який виразив душу російської природи. Починаючи працювати під керівництвом Саврасова і Полєнова, Левітан незабаром залишив далеко позаду своїх вчителів, назавжди вписавши своє ім'я в пантеон вітчизняної культури.

Довгий час вважалося, що в Росії немає природи, здатної викликати захоплення і стати темою для серйозного твору. Замість природи була лише сіра, безлика маса, тужлива і нескінченна, як горе людське. Роботи російських пейзажистів того часу більше були схожі на копії італійських і французьких картин, в яких насамперед цінувалася ясність і ефектність художньої мови. І. Левітан же уникав зображати зовні ефектні місця. Йому це було не потрібно.

У самому простому сільському мотиві він, як ніхто інший, вмів знайти щось рідне і нескінченно близьке, що так чарівно діє на душу російської людини, змушуючи його знову й знову повертатися до картини. Тут немає "красот природи". Тільки те, що є у самотньому мандрівникові, бредуть від міста до міста, від села до села по нескінченним російським дорогам, їх вабить тим "божественним щось, що розлито в усьому, але що не всякий бачить, що навіть і словом назвати не можна, так як воно не піддається розуму, аналізу, а лише любов'ю осягається . ". У пейзажах Левітана звичайно відсутнє зображення людини, але майже завжди присутнє нагадування про неї. Церкви, дороги, похмурі переліски, бідні поля і похилені хатки, сумуючі під ситцевим небом. Немов на сміх над усіма націоналістами, таємниця російської природи відкрилася бідному єврейському юнакові, на якому до кінця життя стояло клеймо його походження. Левітан наповнив російський бідний пейзаж почуттями, і тепер уже ніхто не міг відвернутися від середньої смуги Росії – у неї з'явилося своє неповторне обличчя і чарівне зачарування, перед яким блякнула краса заморських країн.

Плес на Волзі – доля Левітана. Саме в Плесі створена більша частина шедеврів художника. "Вечір золотий плес" (1889) – один із них. Один із найвідоміших шедеврів Левітана є "Березовий гай" (1885-1889). Ця робота задумана задовго до як Левітан знайшов "свою" Волгу, своїм завершенням у представленому вигляді − зобов'язана саме цій події і належить до "плеського" періоду творчості художника. Плеські білоствольні гаї, які розкинулися на пагорбах навколо міста, продиктували Левітану композиційне і технічне рішення.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Види навчальних закладів
У нашій країні існує широка мережа навчальних закладів усіх рівнів - від дошкільної до вищої школи. У них сьогодні відбуваються складні процеси, іде перебудова методологічних, навчально-методичних і організаційних засад, що складалися впродовж багатьох попередніх років, засвоюються кращі зразки зар ...

Методика вивчення писемного мовлення у молодших школярів
Процес опанування письма забезпечується сформованістю графо-моторної навички, моделювання звукової структури слова та символізації. За ступенем значущості ці навички в патогенезі труднощів на письмі не є рівноцінними. Найчастіше причиною порушень письма, за результатами спеціальних досліджень (А.Ко ...

Самостійна робота учнів як метод навчання
Самостійність навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Ц ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com