Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Статті і корисна інформація » Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру » Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Сторінка 2

Мистецтво живопису на ранніх стадіях мало справу з речами, до яких можна доторкнутися, потримати в руках або ж подумки відокремити від усього, що оточує. Саме цим пояснюється порада Ч. Ченніні, останнього проголошуючого живописні традиції Середньовіччя: "Якщо ти хочеш зобразити гори гарним способом і щоб вони здавалися якомога реальнішими, то візьми великі камені, грубі та неотесані, і малюй їх з натури, надаючи їм світлотінь як дозволяють умови". Мусимо визнати, що зображення гір, в яких так удосконалилися сучасники Ченніні, були набагато далі від натури і куди більше не відповідали здоровому глузду, чим усі, що були до і після них. Але порада Ченніні має також і натуралістичну основу. Пуссен і Гейнсборо наслідували цю практику. Дега пішов ще далі й говорив, що якщо він хоче написати хмару то, йому достатньо зім'яти носовий платок та піднести його до світла.

Гори в готичному пейзажі далекі від реальності ще й тому, що середньовічна людина їх не вивчала. Вони її просто не цікавили. Зовсім інша справа ліси, які простягалися за межами саду. Дрімучі ліси завжди глибоко цікавили людей Середньовіччя, і починаючи з ХІV сторіччя людина прагнула у них проникнути. Перш за все, вона полювала. Полювання традиційне (часто єдине) заняття феодальної знаті, і стиль живопису, обрав полювання головним із сюжетів, був аристократичним стилем. Аристократичний пейзажний живопис народився при дворах Франції і Бургундії, але одразу отримав широке поширення в Італії, Джентиле да Фебріано надав інтернаціональному готичному стилю повноту, а Пізанелло – набагато більшу завершеність.

Любов перетворює побут у мистецтво, узагальнюючи її і зводячи у більш високу ступінь реальності. У пейзажі засобом вираження цієї всеосяжної любові є світло. Не випадково відчуття насиченості світлом сходить до ілюмінованих рукописів і вперше з'являється у мініатюрах. У таких невеликих роботах набагато легше добитися єдності тону і надати усій сцені засліплюючи яскравість, подібну відблискам кришталю. Пейзажі, які відображають реальність, завжди були невеликі за розмірами. Великі пейзажі при усій їх композиційній витонченості писалися у майстерні художника.

Перші пейзажі Нового часу були дуже малими – не більше трьох дюймів на два. Вони з'являються між 1414 і 1417 роками у рукописі, відомому під назвою "Туринський часослов", виконаного для графа Голландського, і, я думаю, що у нас достатньо підстав вважати, що їхній автор – Хуберт ван Ейк. З історичної точки зору, ці невеличкі за розміром пейзажі, відносяться до числа найдивовижніших витворів мистецтва, оскільки, не незважаючи на всі вишукування мистецтвознавців, не одному з них не вдалося знайти їх дійсних попередників. У розвитку мистецтва Хуберт ван Ейк одним махом покрив відстань, на опанування якої обережний історик відвів би декілька сторіч. До нещастя, найпрекрасніші сторінки рукопису загинули під час пожежі у 1904 році, всього через кілька років, після її знайдення. Уціліла лише одна сторінка – із бібліотеки Тривульцио, і ній можна судити про те, яким чином ван Ейк добився відчуття інтенсивності світла. Загальний тон пейзажу виділяється витонченістю, яку навряд чи можна хоч раз побачити аж до ХІХ сторіччя, а відображення вечірнього неба у воді створює саме той ефект, якому судилося було стати поширеним прийомом у пейзажі протягом останніх ста років. Неясний образ про сторінки які загинули можна отримати по двом старим фото. На одному з них видно човен, який пливе по озеру, покритому маленькими хвилями, виблискуючими у променях світла, − до такого прийому ван Ейк, можливо, зверталися і в інших, нині втрачених роботах, оскільки йому вельми наслідували у ХV сторіччі. Відмітимо, також, що на картинах, створених після смерті Хуберта у 1416 році і, без сумніву, написаних Яном ван Ейком, пейзаж більш конкретний, більш урбаністичний і менш образний.

Головне досягнення голландського мистецтва XVII століття – пейзажний живопис. Голландці чудово передавали насичену вологою атмосферу моря та узбережжя, вперше відкрили красу хмарного неба. У їх пейзажах немає претензійних ефектів, штучного нагнітання драматизму. Вони були переконані, що природа, як вона є – не менш цікавий для живопису сюжет, ніж героїчна або комічна історія. До числа першовідкривачів образів реальної природи належав Ян ван Гойен (1596-1656) – художник, який працював в Гаазі, сучасник іншого пейзажиста, Клода Лоррена.

Цікаво порівняти ностальгічний, складений пейзаж Лоррена з пейзажем ван Гойена, безпосередньо передаванням реального мотиву. Різниця очевидна. Голландець пише звичний йому млин, а не античний храм, не привабливе мерехтіння стоячих вод, а рівнинний ландшафт рідного примор'я. Проте ван Гойен перетворив реальний мотив в картину розтягнув у спокої природи. Ми споглядаємо пейзаж очима художника, і наш погляд тягнеться до туманних далей, гаснущим у вечірньому освітленні. Бачення Лоррена настільки полонили його англійських шанувальників, що вони почали підганяти під них реальну природу, а природний або парковий ландшафт, нагадуючий полотна французького майстра, стали називати "мальовничим". Тепер ми вважаємо "мальовничими" не тільки руїни і закати, але і скромні види з млинами і вітрильниками вдалині. Вони нагадують нам картини Влігера, ван Гойена та інших голландців. Саме вони відкрили людям очі на мальовничість скромної природи. Відправляючись на заміську прогулянку, милуючись околицями, ми найчастіше й не здогадуємося, що ці насолоди подарували нам скромні художники, іменовані "малими голландцями". Картини таких художників, як Яна Стена, нерідко визначають наше уявлення про голландський живопис як життєлюбному і радісному мистецтві. Але в ній звучали і зовсім інші тональності, близькі Рембрандтовскій сумрачності. Таким настроєм пройняті пейзажі видатного майстра цього жанру Якоба ван Рейсдала. Рейсдал, як і Ян Стен, належав до другого покоління голландських живописців. В період дозрівання його таланту і Ян ван Гойен, і Рембрандт були вже знаменитими майстрами, під впливом яких сформувався його смак і визначилася тематика. Першу половину життя він провів в красивому місті Харлеме, відокремленому від моря грядою лісистих дюн. Він любив замальовувати ці види з їх перемінами світла і тіні, та з роками став фахівцем з лісового пейзажу. Рейсдал писав небо, яке стає похмурим у густих хмарах, тіні, наростаючі при вечірньому освітленні, напівзруйновані замки, швидкі струмки - одним словом, він поринув у поезію північної природи, приблизно в той же час, коли Клод Лоррен поетизував італійський ландшафт. Пейзажний мотив у Рейсдала наповнюється особистим почуттям художника, стає носієм людських настроїв.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Методики дослідження психологічного стану учнів
Під час проведення методики «незакінчене речення» було виявлено, що загальний показник міжособистісного спілкування в групі знаходиться на посередньому рівні. Під час відповіді на перше питання 17 учнів проявили негативне відношення до свого класу (відповівши: мені погано або я хочу карантин, це пс ...

Ретроспектива становлення професії керівника хору
У світлі сучасних підходів до вирішення проблеми підготовки керівника хору привертає увагу питання продуктивного використання багатовікового музичного світового та вітчизняного досвіду, як передумови становлення хорової культури України. Такими передумовами виступають відомості про історичний періо ...

Методи дослідження в методиці
До основних методів відносять: 1) – критичний аналіз літературних джерел (тобто огляд наукової літератури, щоб не витрачати час на відкриття які вже давно зроблені), 2) – вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі (бо ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com