Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Статті і корисна інформація » Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру » Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру

Сторінка 1

Нас оточують речі, які створені не нами, їх життя та сутність відрізняється від наших: це дерева, квіти, трава, ріки, гори та хмари. Віками вони пробуджували в нас зацікавленість та благоговіння. Вони були об'єктом захоплення. Ми створювали їх у своїй підсвідомості, щоб найти підтримку своєму настрою, і нарешті стали бачити в них те, що складається в поняття, яке назвали "природа". Як зазначає К. Кларк, "Пейзажний живопис відображає етапи нашого розуміння природи. Його виникнення і розвиток з часів Середньовіччя – це одна із спроб людства досягти гармонії з оточуючим світом".

Пейзаж (франц. рaazsage, від pays − країна, місцевість) – жанр в образотворчому мистецтві, де об’єктом зображення є первозданна, або в тій чи іншій мірі перетворена людиною природа.

Історія пейзажу почалася дуже давно, ще коли первісна людина почала прикрашати стіни своїх печер примітивними зображеннями озер, річок і дерев. Елементи пейзажу можна виявити вже в наскального живопису епохи неоліту (плато Тассілін-Аджер в Сахарі). Первісні майстри схематично зображали на стінах печер річки або озера, дерева і кам'яні брили.

У найдавніші, первісні часи, а також у самих далеких і низько стоячих народів, ще на даний час мешкаючих на землі, ми бачимо, що людина, яка керується любов'ю, не тільки прагнула прикрасити себе, не тільки створити своєму примітивному начинню, найбільш оптимальну і цільову форму, і декорувати це начиння, але й створювати пластичні або накреслені зображення існуючого у навколишньому її світі. Згадаємо про те, що відображення первісними художниками навколишнього світу зводилося до ритуальних малюнків полювання і не включало поняття перспективи як такої.

В Єгипетських фресках і барельєфах більший розмір одних фігур людей по відношенню до інших означав лише значимість в положенні на ієрархічній драбині суспільства і не мав нічого спільного з перспективою (ближче – більше, далі – менше). Стояли завдання показати велич фараона і його наближених, що й відповідало офіційній ідеології того суспільства.

Один з перших етапів розвитку пейзажу, який проходив у Середземномор'ї за часів античності, своїми коренями настільки глибоко походив у грецьке розуміння людських цінностей, що сприйняття природи грало в ньому другорядну роль. У мистецтві античного Середземномор'я пейзажний мотив досить часто зустрічається як деталь настінних розписів патриціанських будинків. Елліністичний художник з його загостреним баченням навколишнього світу створив школу пейзажного живопису, але наскільки ми можемо судити по фрагментах, що збереглися, його майстерність в передачі освітлення слугувало головним чином декоративним задачам. Тільки Ватиканський цикл про Одіссея дає змогу припустити, що пейзаж став засобом поетичної виразності, але і тут він являється лише фоном, відступом, як і опис природи в самій Одіссеї.

Перед тим, як зображення природи, що нас оточує, стало самостійною темою у мистецтві, пройшли тисячі років. Пейзаж – це дуже молодий жанр. Тисячоріччями образи природи були лише простими декораціями для сцен міфології, історичних сюжетів та портретів. Наприклад, у мистецтві середніх віків дерево або будинок тільки визначали місце, де проходили певні події.

Усе мистецтво до якогось ступеню є символічним, і те, наскільки ми готові прийняти його за реальність, в ясній мірі залежить від нашого знайомства з ним. Але, необхідно знати, що символи, за допомогою яких у мистецтві раннього Середньовіччя зазначалися природні об'єкти, мали дуже мало спільного з реальністю. Виникнення цих символів – тема, дуже обширна, але чому ж вони задовольняли середньовікову свідомість – на це питання ми повинні відповісти, якщо хочемо зрозуміти витоки пейзажного живопису. К.Кларк тлумачить середньовічну символіку з позицій християнської філософії: "Якщо наше життя не більш ніж коротка і убога інтерлюдія, то і навколишній світ не повинен привертати нашу увагу. Якщо ідеї божественні, відчуття незмінні, то створювані нами образи повинні бути максимально символічними; а якщо сприймати відчуттями, то природа стає безумовно гріховною". На початку ХІІ ст. св. Ангельм запевняв, що "…пагубність речей пропорціональна числу почуттів, на які вони діють", і тому вважав небезпечним сидіти в саду з трояндами, які веселять зір і нюх, або слухати пісні та розповіді, що радують слух.

Звичайно, такого роду судження виражають ригористичний погляд монахів. Простий мирянин не знайшов би нічого поганого в тому, щоб насолоджуватися природою, він би просто сказав, що в ній немає нічого приємного. Поля нагадували їм про тяжку працю (сьогодні сільські працівники – майже єдина соціальна група, яка байдужа до краси природи), морський берег означав небезпеку шторму і піратських набігів. А за територією цих більш чи менш корисних частин земної поверхні простиралися безкінечні ліси і болота. Олдос Хакслі одного разу підмітив, що якщо б Вордсворт добре знав тропічні ліси, то притримувався б іншої думки про свою богиню. Він говорив, що у самому характері безкраїх лісів є щось чуже, страшне та незмінно вороже, проникаюче в їхні життя. Цій недовірі природи відповідала здатність до символізації у середньовіковій свідомості.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Зміст та завдання розвитку дикції у початковій школі
Щоб навчити учнів виразно читати, потрібно насамперед навчити їх володіти усним словом, яке має бути виразником їх думок, почуттів; навчити їх впливати на клас за допомогою інтонації. Це можливо лише тоді, коли вони оволодівають всіма засобами виразного читання: технікою мовлення, логікою мови та е ...

Визначення основних понять проблеми
У процесі вивчення композиції у сучасній школі розглядаються теоретичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостережень навколишньої дійсності та з уяви, а також над ілюстраціями до літературних тв ...

Педагогічні погляди Лукреція
Тіт Лукрецій Кар (рід. біля 99-ум.55 до н. е), - давньоримський філософ і поет, великий просвітитель старовини, один з найбільших представників античного атомістичного матеріалізму. Відомостей про життя Лукреция майже не збереглося. До нас дійшла філософська поема Лукреция "Про природу речей&q ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com