Типологія девіантної поведінки серед підлітків

Сторінка 3

Розрізняють індивідуальні й соціальні відхилення. Перетворення перших у другі відбувається за таких умов:

– однакова спрямованість таких відхилень у схожих групах людей у тих самих умовах;

– близькість або навіть єдність причин, за яких вони виникають;

– наявність певної повторюваності, стійкості названих явищ.

Отже, девіантна поведінка – це така поведінка індивіда у суспільстві, яка має певні відхилення від загальноприйнятої норми.

Також, існують і інші типології девіантної поведінки, найбільш узагальненим видається поділ підлітків із девіантною поведінкою на дві групи, цей поділ пропонує М. Раттер:

– діти з так званими "соціалізованими формами" антисуспільного поводження: їм властиві гарний інтелект, достатньо розвинута рефлективність (при низькому рівні моральної свідомості), вміння маніпулювати оточенням і відчуття міри у цій діяльності. Не характерні – емоційні розлади. Вони легко пристосовуються до соціальних норм усередині тих анти суспільних груп (друзів або родичів), до яких належать. Свою антисуспільну спрямованість вони не демонструють явно, розуміючи, що це викличе негативні наслідки, тому вияви девіантної поведінки стають цілковитою несподіванкою для близьких.

– діти з не соціалізованим агресивним анти суспільним поводженням. Вони, зазвичай, мають погані стосунки з однолітками і зі своєю родиною, їм притаманні значні емоційні розлади, що проявляються у негативізмі, агресивності, зухвалості та мстивості.

С. Белічева класифікує девіантну поведінку так:

– соціальні відхилення корисливої орієнтації: правопорушення, вчинки, пов’язані з прагненням отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, спекуляція, експлуатація, шахрайство тощо).

– соціальні відхилення агресивної орієнтації – дії проти особистості (образи, хуліганство, побиття, вбивства, зґвалтування).

– відхилення соціально-пасивного типу: прагнення уникнути активного стилю життя, ухилитися від громадських обов’язків, небажання розв’язувати особисті та соціальні проблеми (ухиляння від роботи, навчання, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія). Особливе місце серед таких відхилень посідає суїцидальну поведінка.

В. Менделевич, на підставі аналізу мотивів правопорушень, називає п’ять типів поведінки, що відхиляються від норми:

– делінквентна поведінка – становить відносно низьку суспільну небезпеку, вона непланована, спонтанна, часто немотивована і неусвідомлена – 10 % випадків;

– адиктивна поведінка – обумовлюється залежністю від токсичних або наркотичних речовин – 43% випадків;

– патохарактерологічна поведінка – залежить переважно від особливостей, притаманних психопатичним і дисоціальним типам особистості – 30% випадків;

– психопатологічна поведінка – обумовлюється перебігом психічного розладу, органічно пов’язана з клінічними його проявами – 15 % випадків;

– прояв гіперздібностей (таланту, геніальності) – ігнорування реальності, значущості навколишнього світу – 2 % випадків .

Отже, проаналізувавши літературу ми дійшли висновків, що девіантна поведінка має багато підвидів, які класифікуються різними вченими. Є багато робіт, де описується типологія девіантної поведінки серед підлітків, це є дуже актуальною темою для наукових досліджень, адже на сьогоднішній день цей вид поведінки дуже стрімко розповсюджується в нашому суспільстві, тому для того аби володіти даною темою, ми розглянули наукові праці деяких вчених, за допомогою яких ми запропонували чіткий розподіл девіантної поведінки.

Таким чином, розглядаючи питання історії становлення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками, ми дійшли висновку, що воно є недостатньо вивченим та систематизованим. Це питання розглядалося по різному в певні часові періоди, безпосередньо, найактивніше на нього почали звертати увагу в наш час, тобто в XXI столітті. Дане питання почало турбувати багатьох науковців у зв’язку з тим, що в нашому суспільстві почали масово з’являтися підлітки, які мають відхилену поведінку, тобто девіанти. Тому, дослідивши історію, можна прослідкувати, як і в який саме час відбувалося становлення цього виду роботи з підлітками.

Отже, аналіз літературних джерел дозволив знайти багато цікавих та корисних визначень у різних словниках та у працях психологів, педагогів, науковців. За допомогою даних понять ми можемо чітко орієнтуватися в загальних питаннях даної теми. Тому аналіз різного виду літератури показав наскільки на сьогодні є розробленими основні поняття, які є важливими для написання кваліфікаційної роботи.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Аналіз методик вдосконалення формування часових уявлень з використанням наочностей
Дослідження проводилося в три етапи, на базі ДНЗ №270 м. Києва. У дослідженні брали участь дві однорідні групи дітей середньої групи закладу, кожна з яких налічувала по десять дітей у віці 4–5 (наприкінці експерименту більшості дітей виповнилось 5) років. На першому етапі вивчалася і аналізувалася ...

Зв’язок методики навчання іноземних мов із суміжними науками
Методика навчання іноземних мов, будучи самостійною педагогічною наукою, пов’язана в той же час з цілим рядом інших наук і використовує як встановлені ними факти, так і розроблені закономірності. Методика вивчає питання навчання учнів іноземної мови та їх виховання засобами цього предмета, тому зв’ ...

Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, тех ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com