Типологія девіантної поведінки серед підлітків

Сторінка 2

Також, основними видами девіантної поведінки в сучасному суспільстві вважають протиправну (антисоціальну, делінквентну), асоціальну (аморальну, агресивну), адитивну (залежну) та саморуйнівну (суїцидальну, аутоагресивну) поведінку. На межі вказаних критеріїв девіантної поведінки знаходяться такі види поведінки людини, девіантність яких визначається на основі неоднозначних, чітко не визначених, відмінних у різних сучасних культурах норм або шкідливість яких залежить від умов, у яких вони здійснюються (вживання шкідливих речовин, наприклад, алкогольних напоїв, у незначних обсягах, що не призводить до залежності; надання сексуальних послуг дорослою людиною, нетрадиційна сексуальна поведінка тощо). Необхідно також враховувати, що певні види поведінки прийняті для дорослих, девіантні для дітей та підлітків (куріння, помірне вживання алкоголю), і, навпаки, допустима для дитини поведінка неприпустима для дорослого (наприклад, агресивне вирішення конфліктів, пов’язане з відсутністю в дитини належних комунікативних умінь) .

І. Невський пропонує розглядати процес формування асоціальної поведінки з точки зору стадій її розвитку:

– несхвалювальна (епізодичні пустощі, бешкети);

– ганебна (систематичніше, засуджувана вихователями);

– девіантна (морально негативні прояви і вчинки);

– делінквентна (передзлочинна);

– злочинна;

– деструктивна.

Розглянемо деякі підходи до класифікації девіантної поведінки. Р. Овчарова виділяє види девіантної поведінки, формою прояву яких є різноманітні варіанти соціальної адаптації:

Дезадаптивна поведінка:

– афективна;

– депривована;

– аутична;

– суїцидальну;

– адиктивна;

В їхній основі лежать порушення психічного й особистісного розвитку, психологічний дискомфорт.

Асоціальна поведінка:

– агресивна;

– делінквентна (протиправна);

– криміногенна (злочинна).

В основі можуть лежати порушення соціалізації, соціально-педагогічна занедбаність, деформація регуляції поведінки, соціальна дезадаптації, де соціалізація.

Теорія девіантності має структуру, до якої входять наступні елементи:

– характеристика і класифікація девіантних вчинків, наслідки їх для індивіда та суспільства, їх взаємозв’язок, структура, динаміка, тенденції;

– соціальна природа, причини і умови їх існування і прояву, соціальні та психологічні механізми їх формування;

– профілактика, яка передбачає попередження девіацій, планування та здійснення соціальних та індивідуальних механізмів зміцнення суспільного порядку.

Девіацією вважаються:

– злочинність;

– пияцтво та алкоголізм;

– наркоманія і ВІЛ/СНІД;

– проституція;

– самогубство.

Існують три види девіантної поведінки підлітків: адаптивна, психопатична, делінквентна.

Адитивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психологічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійні фіксаціі уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. Це стосується, наприклад, осіб, що вживають наркотичні та токсичні речовини, алкоголь, що призводить девіантна до відсторонення від суспільних, сімейних та власних проблем, вирішення яких перекладається на інших людей (членів родини, трудового колективу).

Вчені розрізняють три групи різновидів адитивної поведінки:

– нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, працеголізм;

– проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного споживання їжі);

– хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).

Психопатичний тип девіантної поведінки базується на психопатичних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань. Найбільш типовими у цьому аспекті є аутоагресивна, дромоманія, патологічна сором’язливість.

Аутоагресивна поведінка проявляється у двох формах: суїцид пара суїцид. Кримінальна поведінка визначається як протиправний вчинок, що настає із досягненням віку карної відповідальності та є підставою до порушення кримінальної справи і кваліфікується за визначеними статтями кримінального кодексу. Кримінальній поведінці, як правило, передують різні форми девіантної і делінквентної поведінки.

Делінквентна поведінка – поведінка підлітка або їхньої групи, яка не відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам, правовим та соціальним очікуванням.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Педагогічні для психологічні аспекти формування мовної ввічливості як компонента іншомовного навчання
У середніх класах учні впритул приступають до засвоєння окремих учбових предметів, тобто до засвоєння системи наукових понять, системи причинно-наслідкових залежностей, складових вміст відповідного учбового предмету. Правда, і в кінці молодшого шкільного віку в учбову програму вже вводяться такі пр ...

Зародження історико-методичної науки
Зародження історико-методичної науки відноситься до періоду появи в Росії перших збірок, що містять історичні відомості. Це «Азбуковники» XV - XVII ст. і «Синопсис» («Огляд») - навчальний посібник, що з'явився в Києві в 1674 р. У ньому описуються військові події, даються переліки імен руських князі ...

Урок з природознавства з елементами проблемного навчання
Мета: формувати поняття «звірі», «птахи», «плазуни», «земноводні», «риби», «комахи», «черви», «молюски», «раки», «павуки»; розвивати вміння порівнювати, спостерігати; виховувати любов до природи, бажання оберігати тварин. Обладнання: ілюстрації різних тварин, таблиці, малюнки дітей. Хід уроку I. Хв ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com