Типологія девіантної поведінки серед підлітків

Сторінка 1

Поведінка людини завжди соціально обумовлена. Вона набирає характеристики свідомої, колективної, цілеспрямованої діяльності. Якщо це відбувається на рівні суспільно детермінованої діяльності, то поведінка визначає дії людини стосовно суспільства, інших людей, предметного світу і розглядається як їх регуляція суспільними нормами. Людина в будь-якому середовищі ніколи не залишається на одинці з собою. Навіть якщо вона цілком занурена у власні думки і переживання і не помічає навколо нічого, то все ж настає час, коли у неї виникає бажання поділитися результатами своєї творчості й думками з іншими. Нестабільність розвитку суспільства та індивідуальні особливості розвитку людей створюють дуже різні лінії соціальної поведінки. І хоча для більшості індивідів соціальні вимоги є стимулом для самовдосконалення, досягнення гармонії з оточенням, чимало людей негативно реагує на вимоги суспільства, що стає причиною відхилень у їх поведінці.

В умовах нестабільності й у пошуках виходу із критичних ситуацій, та інших факторах, які пред’являє нам сучасне суспільство число дітей девіантів з кожним днем збільшується. Під девіантною поведінкою в основному прийнято розуміти ті дії особистості, які не відповідають суспільним нормам, – моральним, правовим, дисциплінарним, побутовим та іншим. У категорію девіантних потрапляють найрізноманітніші підлітки: двієчники, недисципліновані, діти з різними нервовими й психічними розладами, діти з так званих неблагополучних сімей, і що дивно, діти навіть із нормальних і цілком успішних сімей – терміном закінчення виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 роки .

Проблеми девіантної поведінки – предмет дослідження соціології, психології, медицини, педагогіки, кримінології. У науковій літературі існує декілька визначень девіантної поведінки: не конформна поведінка, будь-яке порушення прийнятих (формально чи фактично) в суспільстві або в окремій соціальній групі норм; поведінка, що не відповідає очікуванням суспільства, більшості або певної соціальної групи, його уявленням щодо меж допустимого; окремі види поведінки індивіда, що в певному культурно-історичному середовищі належать до недопустимих, які суспільство засуджує і за які передбачені санкції; свідома поведінка індивіда, яка наносить шкоду власне йому або іншим людям. Прояви девіантної поведінки (девіації), що набувають масового характеру та широкого поширення в суспільстві або в середовищі певної соціальної групи, називають соціальними відхиленнями.

Говорячи про проблемну поведінку підлітків, як синонім до неї нерідко використовують поняття девіантності, делінквентності, що спричиняє чималу плутанину. Для її подолання соціальну поведінку доцільно поділяти на нормальну та девіантну (таку, що відхиляється від норми). Латинське слово deviatio означає відхилення (de – " від ", via – дорога). Його використовують у психології як аналог поняттю " поведінка, що відхиляється від норми ".

Традиційно девіантну поведінку поділяють на дві великі категорії:

– поведінку, що відхиляється від норм психічного здоров’я. Зазвичай вона спричинена явною чи прихованою психопатією (патологічна поведінка).

– асоціальна (антисуспільна) поведінка, що порушує певні соціальні, культурні, й особливо правові норми .

На думку Я. Гілінського, поведінка з відхиленням може бути як негативна, так і позитивна – соціальна, наукова, технічна, художня творчість). Отже, поведінкою з відхиленням може бути і творчість, особливо її видатні форми, їх назвали – інваріантними. По-перше, власне творчість є запереченням норми. По-друге, творці принципово нового майже всі відрізняються відхиленням від прийнятих у суспільстві норм поведінки. Таким чином, поняття девіації з введенням до нього і творчості й інших форм порушення стандартів призвело до того, що великий перелік явищ та маса людей характеризуються як відхилення від норми. І в цьому плані може бути нормою за масштабом, тому проблема девіації та девіантної поведінки є постійно незавершеною.

С. Фролов визначає культурно схвалені девіації. Позитивні девіації – вчені, спортсмени, герої, політичні діячі. Такі відхилення пов’язані з поняттям звеличення, тобто піднесення над іншими, що і складає основу відхилення. Умови виникнення позитивної девіації: (необхідні якості і способи поведінки, які можуть призвести до соціально схвалюваних відхилень). Над інтелектуальність (звеличення на основі інтелектуальності) можливе тільки в окремих, обмежених сферах людської діяльності. Над інтелектуальність не дуже популярна в народі, може навіть заважати при виконанні деяких ролей, оскільки ізолює особу від решти членів групи. Особливі здібності дозволяють проявляти унікальні якості у специфічних сферах діяльності. Звеличення спортсмена, актора, балерини, художника залежить від наявності особливих здібностей людини.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Мета і зміст виховання та навчання
Етнопедагогіка як частина педагогічної науки досліджує закономірності та особливості народного, етнічного виховання. Поряд з використанням методів традиційної педагогіки етнопедагогіка приділяє велику увагу застосуванню етнографічних, етнолінгвістичних, археологічний, етнопсихологічних та соціальни ...

Структура АПН України
Інститути Наукові та методичні центри Педагогічний музей Державна науково-педагогічна бібліотека України Інститути Інститут педагогіки АПН України (Київ) Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (Київ) Інститут спеціальної педагогіки АПН України (Київ) Інститут педагогічної освіти і освіти ...

Формування у дітей творчих здібностей
Одним із засобів формування у дітей творчих здібностей може бути музично-ігрова драматизація, яка дуже близька до дитини, бо базується на дії. Саме в драматизації із найбільшою ясністю виявляється повне коло уявлень. Крім того будь-яка драматизація пов'язана з грою, яка розвивається як Порча драмат ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com