Реалізація компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі професійної школи

Статті і корисна інформація » Реалізація компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі професійної школи

Сторінка 6

Компетентність визначає якість і рівень професійної готовності до діяльності, що виражається в здатності в умовах різних труднощів знаходити раціональне вирішення поставленої задачі. Зростання компетентності пов'язано з самоаналізом і самооцінкою особистості, які є внутрішнім стимулом професійного самовизначення.

Так, наприклад, Б. Хасан, аналізуючи в своїх працях відмінності компетентностей від знань, умінь і навичок, визначає, що компетенції - це цілі, а компетентності — це результати (поставлені перед людиною) та погоджується з твердженням Джона Равена, який вважав, що компетентність на відміну від звичних ЗУН можна вимірювати тільки з урахуванням мотивації на відповідне досягнення.

О. Бодальов розглядає компетентність як «специфічну здатність, яка дозволяє ефективно вирішувати типові проблеми і завдання, що виникають в реальних ситуаціях повсякденного життя», О. Лебедєв, як «здатність діяти в ситуації невизначеності», А. Хуторський, як «зону невизначеності, що поєднує в собі знання, досвід і здібності людини».

Необхідно розділяти поняття «компетентність» і «компетенція».

І. Зимня визначає компетенцію, як «деякі внутрішні потенціальні, приховані психологічні новоутворення, які включають в себе знання, уявлення, алгоритми дій.

Компетенції проявляються в поведінці та діяльності людини».

В якості визначення компетенцій може виступати визначення, запропоноване в європейському проекті TUNING: « .знання й розуміння (теоретичне знання академічної галузі, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід’ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті)». У формуванні компетенції вирішальну роль відіграє не тільки зміст освіти, але також і інформаційне освітнє середовище навчальних закладів, організація освітнього процесу, освітні технології, засоби навчання тощо.

В своєму дослідженні ми опираємося на класифікацію компетенцій запропоновану А. Хуторським, який визначає 7 ключових освітніх компетенцій:

1. Ціннісно-смислова компетенція

2. Загальнокультурна компетенція

3. Навчально-пізнавальна компетенція

4. Інформаційна компетенція

5. Комунікативна компетенція

6. Соціально-трудова компетенція

7. Компетенція особистісного самовдосконалення

Поряд з класифікацією компетенцій, існують також і рівні компетентності: від «повної некомпетентності», тобто нездатності впоратися з поставленими завданнями та вимогами, до «високої компетентності» - конкурентоздатності та талановитості.

Розкриваючи сутність компетентнісного підходу, В. Болотов і В. Сєріков вказують на те, що в ньому відображено такий вид змісту освіти, який передбачає цілісний досвід вирішення життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій. Реалізація компетентнісного підходу припускає розвиток у людині здатності орієнтуватися в розмаїтті складних і непередбачуваних професійних ситуацій, мати уявлення про наслідки своєї діяльності, а також нести за них відповідальність.

Розвиток компетентності призводить до того, що фахівець здатен моделювати і оцінювати наслідки своїх дій заздалегідь і на тривалу перспективу, що дозволяє йому здійснити перехід від зовнішньої оцінки до напрацювання «внутрішніх стандартів» оцінки своїх планів та фахових ситуацій. В межах компетентнісного підходу відбувається орієнтація на побудову навчального процесу відповідно до результату освіти: в навчальну програму чи курс спочатку закладаються чіткі параметри опису того, що випускник буде знати і вміти «при виході».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Сучасний стан розвитку вітчизняної соціальної педагогіки
Актуалізація соціальної педагогіки завжди щільно пов’язана з демократизацією соціуму. На терені України соціальна педагогіка як наука виникла в період переходу від монархічної до пролетарської держави, а вдруге відродилася за часів трансформації авторитарної супердержави в самостійні демократичні н ...

Значення пояснювального читання
У своїх статтях Я. Чепіга зазначає, що і у самій російській школі для російськомовних дітей методика пояснювального читання не змінилася з 50-их – 60-их років ХІХ століття, як і колись, вона розрахована суто на дітей, які виросли у російськомовному середовищі. У школах "недержавних націй" ...

Розвиток мовлення молодших школярів у процесі вивчення частин мови
Співвідношення частин мови – досить істотний показник мовного розвитку дітей. За даними В. П. Вахтьорова, А. Н. Гвоздєва, М. П. Феофанова, діти засвоюють спочатку іменники й дієслова, потім їх мовлення поступово збагачується прислівниками, займенниками й прикметниками. Дослідники зазвичай вказують ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com