Реалізація компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі професійної школи

Статті і корисна інформація » Реалізація компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі професійної школи

Сторінка 1

Педагог – представник однієї з найбільш соціально значимих людських професій, праця якого спрямована на розвиток і формування людини.

Проблема особистості педагога як суб’єкта педагогічної діяльності, компетентного та здатного до саморозвитку знаходить віддзеркалення в сучасних працях українських та російських науковців.

Основними ознаками визначення професійної компетентності вчителя на сучасному етапі розвитку освіти і виховання є:

наявні знання для успішної діяльності;

розуміння цих знань для практики;

набір операційних умінь, володіння алгоритмами вирішення задач; здатність творчо підходити до професійної діяльності.

В образі талановитого професійно компетентного вчителя повинні гармонізуватися інструментальні компоненти (знання, вміння, активність, самостійність, індивідуальність) та професійні якості (тактовність, комунікативність, доброзичливість, емоційна врівноваженість тощо). Для потенціалу сучасного вчителя мають бути характерними:

Високий рівень загального розвитку (розуміння сьогоднішніх соціально-політичних і економічних перетворень, науково-філософський світогляд, глибокі знання, висока загальна професійна культура, соціальна активність, зрілі етичні погляди).

Професійне покликання (любов до дітей, потреба навчати і виховувати, захоплення педагогічною роботою, творче ставлення до роботи, потреба в одержанні знань, у формуванні вмінь і навичок професійної діяльності).

Професійно важливі якості (педагогічні здібності, готовність до особистісно-професійного саморозвитку, гуманістична спрямованість діяльності, вміння швидко орієнтуватися у педагогічній ситуації тощо).

У системі професійної підготовки вчителя важливе – процес формування професійної культури і компетентності.

Професійно-педагогічна компетентність визначається як сукупність умінь педагога як суб’єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове і практичне знання з метою найкращого вирішення педагогічних завдань.

Основою методичної роботи є розвиток професійної компетентності педагога, яка характеризується вільним володінням професією, майстерністю і суперпрофесіоналізмом.

Компетентність проявляється у:

готовності вчителя до інноваційної діяльності;

здатності до подальшого власного самопроектування, самовдосконалення.

У період підвищення своєї компетентності учитель усе більше уваги починає приділяти процесу навчання, методам його вдосконалення. Разом із зростанням майстерності у вчителя з'являється потреба в осмисленні і аналізі власної діяльності, більш глибокої педагогічної оцінки результатів навчання учнів.

Підвищення якості освіти є однією з актуальних проблем не тільки для України, але й для всього світового співтовариства. Вирішення цієї проблеми пов'язано з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і технологій організації освітнього процесу і, звичайно, з переосмисленням мети і результату освіти.

Декларацією про державний суверенітет України проголошено виняткову важливість, забезпечення національно-культурного відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Виховні завдання інженерно-педагогічних працівників закладів ПТО визначаються, виходячи з положень Декларації про державний суверенітет України, Закону «Про освіту» та Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»). Метою освіти, як зазначено в Законі, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами. Державною національною програмою «Освіта» визначено головну мету національного виховання: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування в молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. В основу національного виховання, що є органічним компонентом освіти і охоплює всі складові системи освіти, мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Шляхи інтенсифікації навчання діалогічного мовлення. Рольові ігри
Для того щоб навчити учнів самостійно вживати різні види ДЄ виконуються умовно-комунікативні рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками. Основний режим роботи: учен1 – учень2, тобто у парах. 1 – кожному з пари учнів потрібно давати можливість вживати як реактивну, так і обов’язково ініціативн ...

Народна іграшка як засіб морального виховання
В системі виховання дітей дошкільного віку особливе місце займає моральне виховання. Моральне виховання - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки. В процесі озна ...

Психолого-педагогічні особливості патріотичного виховання учнів у сучасній початковій школі
Неможливо говорити про формування любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках. Оскільки патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує такі напрямки виховання особистості: моральне, трудове, розумов ...

Навігація по сайту

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com