Багатоаспектність підходів проблеми вільного часу зумовлює той рівень теоретичного узагальнення, на якому можлива координація досліджень з низки взаємодіючих між собою дисциплін –– соціології, філософії, культурології, педагогіки, психології.
У філософському енциклопедичному словнику дозвілля і вільний час ототожнюються. Вільний час визначається як “частина позаробочого часу (в межах доби, тижня, року), що залишається в людини (групи, спільноти), якщо відняти різного виду невідкладні, необхідні затрати. Межі вільного часу визначаються на основі виділення у складі загального часу життєдіяльності людей власне робочого (включаючи додаткову працю з метою заробітку) і позаробочого часу та виділення у складі останнього різних елементів зайнятого (невільного) часу”. Тут же визначаються дві основні функції вільного часу:
функція відновлення сил людини, затрачених на працю та інші обов’язкові заняття;
функція духовного (ідейного, культурного, естетичного і т.д.) і фізичного розвитку людини.
Згідно з визначенням Б. Грушина загальний бюджет часу дорослої людини поділяється на чотири основні частини:
1) витрати, пов’язані з роботою на підприємстві;
витрати на домашню працю та самообслуговування;
3) час для сну, приймання їжі;
4) вільний час.
Як соціально-історична категорія вільний час характеризується трьома основними параметрами:
обсяг (величина) – залежить в першу чергу від тривалості праці, що характерна для конкретного суспільства, тобто від загальної величини поза робочого часу;
структура – основу класифікації складає характер діяльності людини з точки зору її впливу на розвиток людської особистості, зокрема:
активна творча (в тому числі громадська) діяльність;
навчання, самоосвіта;
культурне (духовне) споживання, що має індивідуальний (читання преси, книг і т.д.) та культурно-масовий (відвідування кіно, театрів, музеїв і т.д.) характер;
фізичні заняття (спорт і т.п.);
любительські заняття типу хобі;
заняття, ігри з дітьми;
зустрічі з друзями, спілкування з іншими людьми;
пасивний відпочинок;
затрати часу, що співпадають з явищами антикультури (наприклад, зловживання алкоголем).
зміст – його становлять конкретні заняття людини та їх якість в рамках тієї чи іншої діяльності.
Поняття “дозвілля” у науковій літературі трактується, як частина вільного часу, використання якого пов’язано з активним освоєнням культурних цінностей, розважальною діяльністю та фізичною активністю. Сумісна дозвільна діяльність на основі творчих інтересів орієнтує школяра на вільне експериментування. В стильових та структурних особливостях використання дозвілля закладені передумови диференціації педагогічного керівництва то поступового його переходу до самокерівництва, самоосвіти. Зміст культурних потреб та форм їх задоволення у сфері дозвілля – показник міри смаку школяра. Наявність розважальних, ігрових елементів модулює і певні цінності. Певною мірою форми проведення дозвілля залежать від дотримання традицій, звичаїв, наслідування моді.
Автор “Прикладної соціології” Е.М.Бабосов розрізняє “побут” і “дозвілля”. Він визначає їх так: “побут являє собою сферу повсякденної життєдіяльності людей, орієнтовану на задоволення матеріальних потреб і засвоєння духовних благ, на спілкування, відпочинок і розваги, які встановлюються і змінюються під впливом матеріального виробництва, суспільних відносин, рівня культури, етнонаціональних особливостей соціальних спільнот людей”. Подібно до того, як в ході історичного розвитку в людей виробляється комплекс прийомів, умінь і навичок виробничої діяльності, так і в процесі споживання матеріальних благ у них формується комплекс прийомів, звичаїв, обрядів, традицій, які у своїй сукупності становлять внутрішній уклад життя певної соціальної чи територіальної спільноти (класу, нації, міста, села), її побут. Дозвіллям він називає частину неробочого часу, яка залишається в людини після виконання невідкладних невиробничих обов’язків, наприклад, переміщення на роботу і з роботи.
Актуально про педагогіку:
Позакласна робота
Позакласна робота Індивідуаль Схема 1. Форми позакласної роботи. Види позакласної роботи, що забезпечують оптимальні результати, повинні мати такі характеристики: Інформативність і змістовність, які сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх цілей позакласної роботи; Комунікативна спрямован ...
Методичні принципи організації інтерактивного навчання
писемного мовлення й розробки комплексу вправ
Методика організації інтерактивного навчання писемного мовлення враховує основні принципи навчання англійської мови: а) активність - учні особисто залучені до участі у кожному етапі навчання писемного мовлення і несуть персональну відповідальність за розвиток своїх умінь. Технологія інтерактивного ...
Методичні рекомендації вчителям та батькам щодо виховання обдарованої
особистості
Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти се ...