Києво-Могилянська академія

Сторінка 4

Але треба зазначити, що й безтитульну Колегію сучасники ще з 30-х рр. XVII ст. визнавали Академією. Ось лише кілька прикладів. Перебуваючи на початку 30-х років XVII ст. у Києві, французький інженер і картограф Пйом Левасер де Боплан записав, а потім помістив у своїй книзі «Опис України» (Париж, 1650) такі слова: «У Києві, на Подолі, при Братській церкві міститься університет, або Академія». Львівський підкоморій В.М.Московський, який у складі посольства був присутній на зустрічі Б.Хмельницького з киянами 1648 р. після перемоги під Замостям, записав у своєму щоденнику: «Увесь народ, який вийшов із міста, вся біднота вітала його. Академія вітала його вигуками й промовами як Мойсєя». І ще одне свідчення західноєвропейського історика Жана Бенуа Шерера, що досліджував історію запорізького козацтва. Розповідаючи про захоронения Сагайдачного на території Академії, він писав: «Під Академією тут слід розуміти те, що ми звичайно називаємо університетом. Київський університет аж до часів Петра І був лише один в Малоросії, так і у Великоросії, його заснування сягає давно минулого часу».

На карті України, виданій Т.К Лоттером в Аугсбургу в середині XVIIІ ст., спеціальним умовним знаком позначено наявність у Києві академії, тобто вищого навчального закладу XVII ст.

У нових політичних умовах, коли Україна вступила в союзні відносини з Росією, Академія при підтримці гетьмана Івана Мазепи й митрополита Варлаами Ясинського посилає до Москви своїх послів на чолі з ректором Йоасафом Кроковським з метою отримати підтвердження свого матеріального та правового статусу. Повертається ректор з царською грамотою від 26.09. 1701 р., якою підтверджувалась попередня грамота від 1694 р., тобто всі володіння Академії, а також її статус вищого навчального закладу: «Академии их Киево-Могилянской, что от прежнего своего основания имеет равные привелегии, как обыкновенно иные Академии во всех государствах иноземческих, право свободы иметь подтверждается».

Києво-Могилянська академія тривалий час була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Заснована на принципах гуманізму й просвітництва, Академія не лише навчала молодь, але й поширювала освіту, знання. ЇЇ вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники й професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства.

Повний курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років. Але, зважаючи на те, що вона була вищою школою, студенти мали право вчитися в ній стільки, скільки бажали, без вікового обмеження. Студентів і початкових, і середніх, і старших класів (курсів) ніколи не карали і не відчисляли за те, що вони не вивчили уроків, не підготувались до диспуту чи взагалі не можуть опанувати належний матеріал, бо причиною цьому могли бути і хвороби, і голод, і холод, нестача одягу, підручників і т. ін. Більше того, всім надавалася можливість при бажанні залишатися на другий чи навіть третій рік в тому ж класі «підтверджувати навчання».

Усього в Академії було 8 так званих ординарних класів, але кількість предметів сягала до 30 і більше. В перших чотирьох граматичних класах Академії – фарі, інфимі, граматиці й синтаксимі, вивчались мови: церковнослов'янська, грецька, руська (українська), латина й польська, а також арифметика, геометрія, нотний спів і катехізис. Знання класичних мов – грецької та латинської – було не лише ознакою освіченої людини того часу, але й відкривало їй шлях до пізнання античної культурної спадщини й сучасної європейської літератури й науки. Латина була мовою науковців, письменників, поетів, судової справи, міжнародного спілкування. Викладання в університетах Європи велось латинською мовою. Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській академії також викладались латиною.

Руська, або українська літературна (книжна) мова з часом завойовує все більший простір в Академії і в суспільстві. Нею писали твори, вірші, наукові, художні й політичні трактати, літописи, листи, судові акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.

Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753 – французька мови. З середини XVIII ст. вивчається російська мова, а також староєврейська; остання – з метою поглибленого вивчення християнських першоджерел.

Відомо, що, починаючи від Петра І, ведеться наступ на українську мову, мета якого – її знищення. Провадиться ряд заходів, «дабы народ малороссийский не почитал себя отличным от великороссийского», в тому числі приймаються закони про заборону друку (1720), а потім – і викладання українською мовою. Академії спочатку «рекомендується» перейти на російську мову, а з 1784 р. суворо забороняється читати лекції «сільським діалектом» (тобто українською мовою), а лише російською і обов'язково «с соблюдением выговора, который соблюдается в Великороссии». Незважаючи на заходи російського царизму щодо русифікації Академії, як і всієї України, українська літературна мова, в розвиток якої зробила свій внесок і Академія, у всій красі зазвучала в творах І. Котляревського, Т. Шевченка та ін. українських поетів і письменників.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Використання народних промислів і ремесел Тернопільщини в естетичному вихованні учнів
В XIX-XX ст. на території Тернопільщини були розвинуті ткацтво килимарство, вишивання, гончарство, різьблення по дереву, лозо - і рогозоплетіння, ковальство, розписи на стінах хат, скринях, писанках, витинанки. Найбільш розвиненими видами народних художніх промислів на Тернопільщині є ткацтво та ки ...

Розвиток методики навчання історії на початку XX ст
Педагоги початку XX ст. прагнули до такої побудови уроку, яка стимулювала б самостійну пізнавальну діяльність учнів, формувала в них потребу в знаннях. Одні бачили цей шлях у вивченні наочності, інші - в роботі учнів над доповідями і рефератами, треті - у використанні історичних джерел. Деякі ж вза ...

Значення наочності під час проведення практичних уроків на географічному майданчику
Під час навчання на уроках географії учень повинен не тільки засвоїти програмний матеріал, а й розуміти його, вміти використати набуті знання на практиці. Тільки в такому разі можна говорити, що мета навчання досягнута. Цілком зрозуміло, що процес формування наукового досвіду неможливий без розвитк ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com