Києво-Могилянська академія

Сторінка 4

Але треба зазначити, що й безтитульну Колегію сучасники ще з 30-х рр. XVII ст. визнавали Академією. Ось лише кілька прикладів. Перебуваючи на початку 30-х років XVII ст. у Києві, французький інженер і картограф Пйом Левасер де Боплан записав, а потім помістив у своїй книзі «Опис України» (Париж, 1650) такі слова: «У Києві, на Подолі, при Братській церкві міститься університет, або Академія». Львівський підкоморій В.М.Московський, який у складі посольства був присутній на зустрічі Б.Хмельницького з киянами 1648 р. після перемоги під Замостям, записав у своєму щоденнику: «Увесь народ, який вийшов із міста, вся біднота вітала його. Академія вітала його вигуками й промовами як Мойсєя». І ще одне свідчення західноєвропейського історика Жана Бенуа Шерера, що досліджував історію запорізького козацтва. Розповідаючи про захоронения Сагайдачного на території Академії, він писав: «Під Академією тут слід розуміти те, що ми звичайно називаємо університетом. Київський університет аж до часів Петра І був лише один в Малоросії, так і у Великоросії, його заснування сягає давно минулого часу».

На карті України, виданій Т.К Лоттером в Аугсбургу в середині XVIIІ ст., спеціальним умовним знаком позначено наявність у Києві академії, тобто вищого навчального закладу XVII ст.

У нових політичних умовах, коли Україна вступила в союзні відносини з Росією, Академія при підтримці гетьмана Івана Мазепи й митрополита Варлаами Ясинського посилає до Москви своїх послів на чолі з ректором Йоасафом Кроковським з метою отримати підтвердження свого матеріального та правового статусу. Повертається ректор з царською грамотою від 26.09. 1701 р., якою підтверджувалась попередня грамота від 1694 р., тобто всі володіння Академії, а також її статус вищого навчального закладу: «Академии их Киево-Могилянской, что от прежнего своего основания имеет равные привелегии, как обыкновенно иные Академии во всех государствах иноземческих, право свободы иметь подтверждается».

Києво-Могилянська академія тривалий час була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Заснована на принципах гуманізму й просвітництва, Академія не лише навчала молодь, але й поширювала освіту, знання. ЇЇ вихованці відкривали школи, фундували бібліотеки, сприяли розвитку культури, мистецтва, літератури, музики, театру. Академічні наставники й професори свято вірили в те, що освічений розум справляє благотворний вплив на характер і вчинки людини, долю суспільства.

Повний курс навчання в Києво-Могилянській академії тривав 12 років. Але, зважаючи на те, що вона була вищою школою, студенти мали право вчитися в ній стільки, скільки бажали, без вікового обмеження. Студентів і початкових, і середніх, і старших класів (курсів) ніколи не карали і не відчисляли за те, що вони не вивчили уроків, не підготувались до диспуту чи взагалі не можуть опанувати належний матеріал, бо причиною цьому могли бути і хвороби, і голод, і холод, нестача одягу, підручників і т. ін. Більше того, всім надавалася можливість при бажанні залишатися на другий чи навіть третій рік в тому ж класі «підтверджувати навчання».

Усього в Академії було 8 так званих ординарних класів, але кількість предметів сягала до 30 і більше. В перших чотирьох граматичних класах Академії – фарі, інфимі, граматиці й синтаксимі, вивчались мови: церковнослов'янська, грецька, руська (українська), латина й польська, а також арифметика, геометрія, нотний спів і катехізис. Знання класичних мов – грецької та латинської – було не лише ознакою освіченої людини того часу, але й відкривало їй шлях до пізнання античної культурної спадщини й сучасної європейської літератури й науки. Латина була мовою науковців, письменників, поетів, судової справи, міжнародного спілкування. Викладання в університетах Європи велось латинською мовою. Всі вищі науки, починаючи з поетики, в Києво-Могилянській академії також викладались латиною.

Руська, або українська літературна (книжна) мова з часом завойовує все більший простір в Академії і в суспільстві. Нею писали твори, вірші, наукові, художні й політичні трактати, літописи, листи, судові акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.

Згодом в Академії зростає інтерес до європейських мов. З 1738 р. до навчального курсу вводиться німецька, а з 1753 – французька мови. З середини XVIII ст. вивчається російська мова, а також староєврейська; остання – з метою поглибленого вивчення християнських першоджерел.

Відомо, що, починаючи від Петра І, ведеться наступ на українську мову, мета якого – її знищення. Провадиться ряд заходів, «дабы народ малороссийский не почитал себя отличным от великороссийского», в тому числі приймаються закони про заборону друку (1720), а потім – і викладання українською мовою. Академії спочатку «рекомендується» перейти на російську мову, а з 1784 р. суворо забороняється читати лекції «сільським діалектом» (тобто українською мовою), а лише російською і обов'язково «с соблюдением выговора, который соблюдается в Великороссии». Незважаючи на заходи російського царизму щодо русифікації Академії, як і всієї України, українська літературна мова, в розвиток якої зробила свій внесок і Академія, у всій красі зазвучала в творах І. Котляревського, Т. Шевченка та ін. українських поетів і письменників.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Стан розвитку мислення молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у практиці роботи початкової школи
Для з'ясування стану розвитку мислення молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна« у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо організації процесу розвитку мислення учнів у практиці початкової школи. Констатуючим експериментом було охоп ...

Основні чинники формування комунікативних умінь
У системі уроків, які включають відомості про мовлення, учням дається загальне уявлення про спілкування, види мовленнєвої діяльності. Звертається їх увага на відмінності між мовою та мовленням, потрібно зосередити більшу увагу на тому, що мова відображає досвід колективу, а мовлення - досвід індиві ...

Використання наочних засобів на уроках розвитку мовлення
Велике значення для розвитку мовленнєвої діяльності мають наочні засоби, що їх використовує вчитель, виконуючи при цьому різні дидактичні завдання: концентрація уваги; розвиток мислительних процесів; розвиток пам’яті; формування певних стандартів мовлення (побудова тексту, правильність вимови та ін ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com