Форми і методи екологічного виховання

Освіта та виховання з питань навколишнього середовища здійснюється в межах формальної і неформальної освіти. Формальна охоплює вихованців дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл усіх типів, студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, а також слухачів різних курсів підвищення кваліфікації, спеціалістів. Неформальна освіта охоплює молодь і дорослих з усіх верств населення, які одержують природоохоронні відомості індивідуально або колективно з джерел масової інформації, при участі в дитячих та молодіжних громадських організаціях природоохоронного спрямування. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.; робота санітарних загонів захисту довкілля, які виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.

Екологічний аспект повинен органічно включатись у процес освіти і виховання всіх вікових категорій, що відповідає концепції "неперервної освіти".З метою удосконалення екологічного виховання нерідко звертаються до концепцій "виховання на природі" як джерела натхнення, пізнання і майстерності до педагогічних шкіл "натуралістичного виховання".

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

Екологічна освітянсько-виховна діяльність в навчальному закладі відрізняється надзвичайним різноманіттям форм та заходів:

обов’язкові і факультативні;

традиційні і оригінальні;

індивідуальні, групові, масові;

елементарні (доповідь) і комплексні (конференція);

разові (тематичний вечір) і постійно діючі (гурток);

усні (бесіда), друковані (газета), наочно-зображальні (виставка);

радіомовні, кінодемонстраційні;

інформаційні (лекція), ігрові (свято), змагальні (вікторина), ділові (зелений патруль).

Недоліки в системі екологічної освіти та виховання.

Як бачимо, основне навантаження з екологічної освіти та вихованні лягає на біологію, географію, природознавство, хімію, та й то як додаток до спеціальних дисциплін. Крім того, екологічні знання подаються відособлено від інших, недостатньо використовуються міжпредметні зв'язки. Екологічну освіту слід включити в процес викладення всіх дисциплін. Курс "Охорона природи" не повинен бути додатком до дисциплін. Потрібна інтеграція всіх навчальних предметів. У кожному з них закладений свій екологічний потенціал. Виявити його і змусити працювати - завдання викладачів усіх дисциплін. Серед чинників, які негативно впливають на результати навчально-виховного процесу з екологічної освіти, слід назвати такі:

• недостатність самих знань про механізми функціонування біосфери, щоб управляти ними, чітко уявляти всі наслідки застосування потужних засобів упливу на природу;

• відсутність єдиної екологічної концепції, яку можна було б запропонувати для вивчення;

• невирішеність проблем підготовки педагогічних кадрів з екології у вищих навчальних закладах;

• питання екології недостатньо і відособлено відображені в навчальних програмах і не тільки гуманітарного циклу, неповно розкривають суть взаємозв’язку людської діяльності і природи

В умовах екологічної кризи, яка є наслідком, передусім, кризи духовної, суспільство покладає особливі надії на школу Саме вчитель повинен стати головним інформатором, носієм екологічно значущих, ціннісних підходів до природи. Знати - умова необхідна, але недостатня.

Сформувати відповідний світогляд і переконання лише на інтелектуальному рівні неможливо. Знання повинні пройти через світ емоцій, почуттів, отримати особисту оцінку і стати екологічним імперативом, трансформуватися в екологічні переконання, екологічні потреби. Отже, екологічний стиль мислення в школярів має розвиватися на раціональному та емоційно-чуттєвому рівнях. Прищеплення учням естетичного сприйняття природи, гуманістичних ідеалів закріплює, узагальнює, цементує знання, здобуті на уроках, пробуджує мотивацію і смисл власного дбайливого ставлення до навколишнього середовища.

Важливого значення в арсеналі засобів екологічної освіти і виховання набули позаурочні форми і напрямки формування правильного ставлення до навколишнього світу

Позакласна освіта і виховання в галузі навколишнього середовища має широкі можливості, створюючи передумови для розвитку соціальної активності школярів, їхньої самостійності, усвідомлення природи як системи цінностей, розвиваючи здатність до моральних оцінок як індивідуального так і суспільного ставлення до навколишнього середовища.

Актуально про педагогіку:

Організація самостійної роботи на уроках рідної мови
Перед кожним учителем початкової школи стоїть триєдина мета: навчити, розвинути і виховати. Отже, слід підготувати учнів до активної трудової і суспільної діяльності, виробити у них навички самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх на практиці. Першочерговим завданням учителя початкови ...

Засоби, методи і прийоми навчання ввічливості на уроках англійської мови
У основі сучасних методів навчання мовної ввічливості лежать такі категорії спілкування як: ситуація, роль, позиція, спільність, вигляд і сфера комунікації, які розглядаються в сучасній науці, як моделі мовної комунікації. Найважливішим з перерахованих методів навчання є комунікативна (мовна) ситуа ...

Основні ознаки кооперативної групової роботи
Поділ академічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату. Склад малої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати. Кожна група розв’язує певну проблему, визначе ...