Зміст екологічної освіти і виховання

Сторінка 1

У ході своєї історії людство піддавалося впливу багатьох природних і соціальних катаклізмів. Воно випробувало і пережило катастрофічні кліматичні зміни - великі посухи і повені, землетруси й епідемії. Воно перетерпіло також не менш драматичні, колізії в соціально-політичному аспекті. Однак аж до середини XX століття всі проблеми, що вставали перед людством, носили скоріше локальний, а не глобальний характер. Вони ніколи не загрожували самому існуванню всього людства в цілому.

Однією з найгостріших задач, що постали перед світовою цивілізацією, є проблема екологічної проблеми на планеті. Вплив негативних чинників антропогенного характеру на природне оточення сьогодні значно перевищує компенсаційні можливості біосфери. У свою чергу людство йде услід за екологічними подіями, що вже сталися, не випереджаючи їх, а лише реагуючи тільки на наслідки в формі регіональних катастроф.

Екологічна небезпека, що нависла над людством, пов'язана не тільки з інтенсивним забрудненням і погіршенням якості оточуючого людину природного середовища, але й з неконтрольованими і погано передбачуваними наслідками його грандіозної природо перетворюючої діяльності. З багатьох регіонів планети вилучаються, а в інші перекидаються величезні маси різних природних речовин. Багатомільйонні тонни перероблених речовин знову надходять у природу у виді далеко не небезпечних для життя відходів людської виробничої діяльності.

Своїм втручанням у природу людина несвідомо впливає на загально планетарні життєво важливі фізико-хімічні, геологічні, кліматичні і біологічні зв'язки. Це може привести і вже приводить незалежно від волі людини до руйнування зв'язків, що забезпечують гомеостаз для всієї системи життєзабезпечення планети. Тобто нині межі розвитку людства визначаються ступенем екологічних порушень, а не простим споживанням ресурсів. Утручання людини в природні процеси зайшло вже так далеко, що пов'язані з цим зміни можуть виявитись необоротними, а руйнівна діяльність і її наслідки не можуть бути виправлені господарськими природоохоронними заходами і вкладенням капіталу. Це зобов'язує її бути "екологічною", бо не будучи такою, вона навряд чи впорається з реальною екологічною небезпекою.

Але ситуація не є такою вже безнадійною. Радикальні зміни в усвідомленні людей стосовно свого відношення до оточуючого середовища можуть призвести до позитивних результатів. Люди повинні зрозуміти, що всі планетарні системи (атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера) перебувають у критичному стані і треба рятувати становище.

Таким чином, можна зробити висновок, що для всього людства настав час усвідомити необхідність докорінного перегляду відносин між людиною і природою, що можливо лише в межах сформованості екологічної культури.

Аналізуючи матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з питань екологічної культури та виховання, можна дати таке визначення “екологічної культури”: це певна програма, на основі якої суб’єкт природокористування будує свій історично конкретний процес взаємодії з природою. Інакше кажучи, екологічна культура є основою діяльності людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямованою на організацію і трансформацію природного світу відповідно до власних потреб і намірів.

Екологічна культура є складовою загальної культури людства. Це пов’язано з тим, що культура, як штучне творіння людства (мистецтво, релігія, література тощо), нерозривно пов’язана з природою. Екологічна культура звернена до двох світів – природного довкілля і внутрішнього світу людини. Своїми цілями вона спрямована на створення бажаного устрою чи ладу в природі, і на виховання високих гуманістичних цінностей та орієнтирів у людському житті. За своєю суттю екологічна культура є своєрідним "кодексом поведінки", що лежить в основі екологічної діяльності. Вона включає в себе зріз суспільно виробленого способу самореалізації людини в природі, культурних традицій, життєвого досвіду, моральних почуттів та моральної оцінки ставлення до природи. Це сукупність знань, норм, стереотипів та "правил поведінки" людини в оточуючому її природному світі.

Необхідність формування екологічної культури пов'язана з реакцією на глобальну екологічну кризу. Просуваючись до цивілізації, людина почала перетворювати природу значно раніше, ніж дійшла до думки про обов'язковість її охорони. Негативні зміни в природному середовищі під тиском сукупної дії виробничих чинників істотно прискорились в останні десятиріччя, а отже і відповідь на них повинна бути адекватною. Тобто збереження життя на Землі залежить безпосередньо від рівня і темпів формування екологічної культури. Дієвим засобом формування екологічної культури є екологічна освіта, екологічне виховання і екологічна діяльність.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Екологічне виховання іде поруч з екологічною освітою, що пов’язано з єдністю їх цілей, головною з яких є формування екологічної культури особистості, подолання споживацького ставлення до довкілля. Разом з тим, екологічна освіта, екологічні знання уже самі по собі мають великий виховний потенціал.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення вибраної теми
Учбово-виробничі бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професійно-практичного навчання. Як учбово-виробничі бази можуть виступати: учбово-виробничі майстерні; учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві; учбові полігони; учбові господарства і ін. Найпоширені ...

Основні напрямки використання народної педагогіки у виховному та начальному процесах
Предметом етнопедагогіки є досвід навчання й виховання дітей, накопичений конкретним етносом за тривалий час його існування. Безумовно, використання накопиченого українським народом досвіду у вихованні є цінним джерелом для відродження й становлення національного виховання і навчання, оскільки воно ...

Аналіз масового педагогічного досвіду формування правової культури
Одним із завдань нашого дослідження було вивчення масового педагогічного досвіду формування правової культури школярів. Під поняттям «педагогічний досвід» розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Опираючись на науковий фонд з проблеми пра ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com