Технології індивідуалізованого навчання

Сторінка 2

Далі вчитель має розподілити навчальний матеріал на окремі розділи-фрагменти (модулі чи навчальні одиниці), згідно з його змістовою цілісністю і тривалістю вивчення. З кожного модуля визначаються критерії засвоєння. Складаються проміжні тести діагностичного характеру, за результатами яких робляться лише оціночні судження («засвоїв — не засвоїв») без виставлення оцінок.

Наступний крок учителя полягає в розробці «корекційних» навчальних матеріалів, розрахованих на таку додаткову переробку незасвоєної інформації, що передбачає інші методи вивчення, альтернативні способи роботи учня. Після виконання учнями тесту з тими з них, хто не повністю засвоїв матеріал, проводиться допоміжна, корекційна робота. З метою усунення окремих прогалин і утруднень у знаннях застосовується індивідуальна робота вчителя з учнем, або робота по два-три учні у мікро групах (найчастіше в позаурочний час за рахунок годин шкільного компонента проводяться індивідуальні консультації), організовується взаємонавчання — використовується допомога учнів, які успішно засвоїли тему.

У випадку незасвоєння більшістю учнів певної частини навчального матеріалу проводиться повторне його вивчення, проте спосіб викладу змінюється. Перехід класу до нової теми здійснюється лише за умови повного засвоєння попереднього матеріалу на належному рівні всіма чи майже всіма учнями.

Отже, теорія і практика повного засвоєння ставить перед школою дилему: або скоротити обсяг виучуваного, зберігши часові межі навчання, або ж розширити ці межі, щоб забезпечити повноцінне засвоєння матеріалу. Остання позиція більш прийнятна в молодшій школі, де учні отримують початкові навички і мінімум знань, без яких не можна обійтися в майбутньому. А в старших класах вимога повного засвоєння приймається не до всього матеріалу, а лише до певного мінімуму знань та вмінь. Діагностичний контроль обмежується двома спробами, після чого учні, які не досягли основних цілей, допускаються до вивчення наступної теми. Вчителем розробляється спеціальний дидактичний матеріал, є якому передбачена покрокова пізнавальна навчальна діяльність учня.

Індивідуалізованим навчанням є також технологія О.Паркхерст, що виникла у м. Дальтон (США), і відома в педагогіці як дальтон-план (1924 p.). Класно-урочна система замінювалась роботою за планом, вона включала одержання письмових завдань, самостійне вивчення матеріалу, виконання завдань і звіт про виконання. Індивідуалізація за такою технологією поширювалася в основному на темп роботи. Загальні заняття проводились лише з другорядних предметів, а основні — учні мали засвоювати самостійно.

Подальшого розвитку робота за планом набула у «Віннетка-плані» К.Вашбурна (1925 р.), за яким першу половину дня учні займалися самостійно обов'язковими предметами, а у другій — вибирали собі заняття в групах за інтересами. За такої технології було індивідуалізовано лише зміст навчання. Навчання за кожним з цих планів було для вчителя організаційно складним процесом і вимагало занадто самостійності від учнів, тому не набуло широкої і тривалої практики. Дослідження психологів пізніше засвідчили, що лише 7% учнів здатні засвоювати матеріал повністю самостійно.

Подальшим розвитком індивідуалізованого навчання стала технологія роботи над навчальним проектом, що виникла з ідеї вільного виховання. Вона запропонована ще Д.Дьюї і розвинена В.К. Кілпатриком як «метод проблем», Ця технологія враховує інтерес дитини і вимагає використання академічних і практичних знань та вмінь. Російські послідовники проектного навчання, зокрема С.Шацький, також прагнули запровадити йога. В радянські часи «метод проектів» було включено в навчально-виховний процес школи, проте в 1931 році його визнали шкідливим. Лише нині почалося часткове відродження деяких компонентів цієї технології.

Навчальне проектування вимагає від кожного учня усвідомлення мети діяльності, розуміння сутності розв'язуваної проблеми, її значущості й практичної цінності, володіння методами дослідження, інтегрування міжпредметних знань та вмінь, активності й самостійності виконання, не дивлячись на спрямування роботи вчителем або науковцем. У процесі роботи за проектною технологією звична для вчителів і учнів предметна форма організації знань поступається проблемній, адже саме вирішення певної проблеми, наприклад, екологічного характеру розвиває інтерес учня до даного питання, вимагає залучення надбаних міжпредметних знань, збагачує індивідуальний досвід проектної діяльності учнів.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Загальна характеристика заліків та їх методологічне значення
Традиційно домінантне місце в системі навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах України займають заліки та екзамени. Педагоги, вчені по-різному ставилися до цих видів навчальної роботи. Різні погляди на заліки у вищій школі були і в радянський період (особливо в 20—30-ті pp. XX ст.). Ал ...

Значення технічних засобів при вивченні курсу природознавства
Для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує технічні засоби навчання. За допомогою інтерактивної дошки або комп’ютера підключеного до великого монітору, вчитель має можливість демонструвати учням картини, таблиці, схеми, кінофі ...

Виховання - до п'яти
Є цікава східна формула поводження з дитям: "До п'яти - як з царем, після п'яти - як із слугою, після п'ятнадцяти - як з другом". Це життєві спостереження. Але в них поміщений глибокий сенс. Народна педагогіка - комора, повна скарбів, які ми або недооцінюємо, або часом просто не знаємо. Я ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com