Технології індивідуалізованого навчання

Сторінка 1

Наступним кроком дослідження проблеми індивідуалізації є з'ясування основних типів індивідуалізованого навчання, його форм, а також видів роботи вчителя та учнів у процесі навчання Всі відомі освітні технології ще не об'єднані в загальноприйняту класифікацію) мають враховувати принцип індивідуалізації.

Класичною технологією індивідуалізованого навчання можна вважати школу Р.Штейнера (вальдорфська педагогіка), що ґрунтується на ідеях гуманізму, в основі її вчення про індивідуальність людини, основними складовими якої є тіло, душа, дух. У людському «Я» гармонійно поєднуються, на думку Р.Штейнера, основні галузі цивілізації— пізнання, релігія і моральність. Кожна дитина має осягнути світ шляхом самопізнання й саморозвитку у партнерстві з учителем. Знання міцно засвоюються, якщо вони діють на дитину емоційно, проходять через її почуття й душу.

Моделлю індивідуалізованого навчання є також технологія саморозвитку, самоініціативи і самостійності дитини М.Монтессорі. Слідом за Я.А.Коменським, дотримуючись принципу природовідповідності, вона вважала, що навчання й виховання повинні спиратися на дані спостережень за дитиною, бути індивідуальними, вільними, адже кожна дитина проходить власний шлях розвитку в заданих природою генетичних межах і на певних етапах. Зокрема, у 3,5—4,5 роки дитині подобається писати, в 4,5-5,5 — читати, отже набуття відповідних вмінь у ці періоди не буде примусовим, бо співпадатиме з бажаннями дитини. М.Монтессорі відмовилася від єдиних навчальних програм, колективних уроків, що не враховують індивідуальних здібностей дитини, заважають кожній дитині просуватися своїм темпом, реалізувати себе повністю. Тому вона виступала проти класно-урочної системи, парт і кафедри, це, на її думку, накладає авторитарність на процес навчання.

Типово індивідуалізованим навчанням є технологія повного засвоєння знань, основи якої закладено Дж.Керроллом і Б.С.Блумом. Найбільш прийнятна вона для репродуктивного навчання і засвоєння обов'язкового мінімуму знань з предмета. Ця технологія домінує над іншими а молодших класах, де абсолютно кожен школяр, незалежно від здібностей, має навчитися читати, писати й рахувати. Аналогічно а середніх і старших класах кожен учень повинен засвоїти основні поняття з обов'язкових для вивчення дисциплін.

Якщо в традиційному навчанні фіксованими параметрами є умови навчання (однакові час, спосіб і темп подання інформації), а нефіксованими — його результати, яким характерне значне різноманіття, то особливістю технології повного засвоєння є обов'язкове досягнення всіма учнями заданих результатів (стала величина) за змінних умов навчання. В цьому випадку розрізняють три категорії учнів: 1) талановиті (5%), які можуть засвоювати предмет у високому темпі; 2) звичайні (90%), здібності яких до засвоєння знань відповідають затратам навчального часу; 3) малоздібні (3%—5%), які не можуть досягти відповідного рівня знань, навіть затрачаючи чимало часу.

Проте за умови правильної організації навчання, усуненні жорсткого обмеження в часі 95% звичайних учнів можуть повністю засвоїти зміст навчання. Кореляція між здібностями учнів і результатами навчання значно знижується, тобто високих результатів досягають учні навіть нижче середніх здібностей. Відмінною рисою технології повного засвоєння є фіксація заздалегідь визначених високих навчальних результатів, що їх мають досягти всі чи майже всі учні. А вихідним моментом є положення: всі учні здатні повністю засвоїти необхідний навчальний матеріал; завдання вчителя — правильно організувати навчальний процес, щоб надати учням таку можливість.

Реалізація згаданої технології передбачає орієнтацію учнів на роботу за цією системою, точне визначення еталону (критерію) повного засвоєння інформації, уточнення цілей навчання всього курсу, складання переліку очікуваних навчальних результатів і відповідних тестів зі всього матеріалу. Засвоєння має становити 80—90% тезаурусу навчальної інформації, лише в цьому випадку досягаються високі навчальні результати, зберігається позитивна мотивація до навчання. Зниження критеріального рівня до 75% веде до втрати інтересу до предмета, погіршення результатів навчання.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
Ефективність процесу навчання залежить від психологічної підготовленості учнів до навчально-пізнавальної діяльності, яка передбачає: усвідомлення учнем мети навчання, що стимулює його навчально-пізнавальну діяльність; фізіологічну і психологічну готовність до навчання; бажання вчитися та активність ...

Розвиток монологічного мовлення
Розповідна ( монологічна) мова - це мова одного. Це більш складний , порівняно з діалогічною , вид усної мови. Вона вимагає від оповідача зв’язно, послідовно викладати свої думки, надавати їм закінчену форму. Дуже важливо при цьому уміти стежити за своєю мовою і за слухачами , відчувати їхню реакці ...

Заняття образотворчої діяльності з урахуванням вікових особливостей дітей
У розвитку учнів особливо важливу роль відіграє їхня образотворча діяльність. Діти охоче малюють, ліплять, конструюють. Але саме схематичність зображення є характерною ознакою малюнків дітей, які приходять до школи, що є обмеженістю їхніх уявлень про навколишню діяльність. Техніка виконання малюнкі ...

Навігація по сайту

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com