Меценатство як соціально-культурне явище

Статті і корисна інформація » Меценатство як соціально-культурне явище

Нині дедалі виразніше постає тенденція до поглибленого й детального розгляду низки ігнорованих або сфальсифікованих раніше історичних явищ. У контексті висловленого увагу сучасних учених привертає меценатство як вид суспільно-корисних дій у сфері культури. Саме через призму історії меценатства проступає еволюція соціально-економічного та культурного статусу найвідоміших покровителів мистецтва, їх роль і місце в системі загальносвітової культури, можливим стає розкриття духовного єства благодійника, його способу життя. Адже без цього неможливо дати повної характеристики культурному життю в Україні, з’ясувати спонукальні мотиви меценатства і, відповідно, його роль в збереженні пам’ятників вітчизняної історії та культури.

Усвідомлення меценатства актуально з погляду сприймання досвіду вітчизняних меценатів минулого в плані пошуку фінансової бази для здійснення культурних та соціальних заходів в сучасній Україні, зокрема, підтримки закладів освіти.

Дослідження меценатства епохи Українського Відродження має на меті розкрити позитивний досвід в розвитку національної освіти.

Утративши свій культурний цвіт у боротьбі з монголо-татарською навалою, Київська Русь, її українські землі стали здобиччю литовських, польських і угорських феодалів. Поневолювачі українського краю повсюдно запроваджували католицьку віру, намагалися витіснити із сфери вжитку та культурного життя рідну мову.

Полонізація українського народу набула великого розмаху, та саме колоніальний гніт розбудив національну свідомість українців. Українське культурне відродження розгорталося на національній основі, але, безперечно, в тісному зв’язку і під впливом світових культурних процесів. На розвиток суспільної думки, освіти і культури справили вплив ідеї Гуманізму і Реформації, які панували у Європі в XV-XVII ст.

Не зважаючи на велику шкоду, якої завдали Україні монголо-татарські спустошення, чужинські впливи, війни та чвари, закладені з часів Київської Русі традиції благодійницької діяльності не були забуті.

У період Українського Відродження отримала поширення приватна благодійність. Очевидно, на Україні досить живучими залишились благодійницькі традиції споруджувати церкви, школи, лікарні, бібліотеки, започатковані князями Київської Русі. Сповідуючи ідеї людинолюбства, а можливо, прагнучи увічнити своє ім’я в історії рідного народу, чи протистояти польській шляхті, захищаючи станові інтереси, українські князі, гетьмани, козацька старшина Запорізької Січі та інші покровителі розвитку церкви, освіти та культури будували споруди, що принесли славу Україні.

Серед українського панства були меценати піонерів українського друкарства і шкільництва. Завдяки діяльності українських меценатів була створена Острозька школа-академія, яка стала однією з перших шкіл вищого ступеня в Україні і найвизначнішою серед православних навчальних закладів ХVI-XVII ст., та згодом Києво-братська колегія, що у 1701 р. отримала офіційний статус Академії.

Ще до виникнення Острозької та Києво-Могилянської академій, на землях, населених українцями, вже існували школи вищого типу, засновані переважно домініканами та ієзуїтами. В кінці XVI – на початку XVII ст. в Україні існувало близько десяти таких колегій. А генеузці заснували свою колегію в Києві ще століттям раніше. Всі ці заклади не могли не підносити і не поширювати серед місцевого населення ідей значення освіти й науки в суспільному житті. Але через конфесійно-культурну відмінність і відчуженість життя українського народу від його духовних традицій ці ідеї не могли тут глибоко вкорінитися.

Попри всю їхню привабливість вони слугували справі покатоличення та полонізації української молоді, відривали її від мови, віри, звичаїв, духовних і моральних традицій власного народу, вели до втрати нею національної ідентичності. Прилучення до універсалів європейської культури здійснювалося в цих колегіях і школах не через органічне поєднання загальнолюдського й національного, а через відторгнення від вітчизняної основи. Для українського народу, який боровся за своє виживання, збереження й передачу наступним поколінням своєї культури, ці школи були непридатними, оскільки вели до цілком протилежних результатів. Тому українські інтелектуали шукали шляхів до піднесення рівня власної освіти і використання нею здобутків у галузі науки й культури інших народів.

Дві українські академії – Острозька та Києво-Могилянська виплекали у своїх стінах еліту рідного краю – видатних письменників, полемістів, друкарів, філософів, твори яких виховували молодь в дусі благочестя, патріотизму, гуманізму. Тим самим вони справили вплив на розвиток соціальної освіти в епоху Українського Відродження.

Об’єкт дослідження – меценатство як соціально-культурне явище.

Предмет дослідження – створення перших вищих навчальних закладів України – Острозької та Києво-Могилянської Академії як результат філантропічної діяльності видатних українських меценатів.

Мета дослідження – з’ясувати вплив благодійної діяльності видатних українських меценатів на розвиток національної освіти і культури.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;

уточнити ключові поняття дослідження (благодійництво, меценатство, філантропія);

на основі історико-порівняльного аналізу традицій українського благодійництва різних часів виявити особливості благодійництва (меценатства) у сфері освіти, культури, науки та дослідити їх значення для української нації.

Актуально про педагогіку:

Відповідність послідовності технологічних етапів уроку його дидактичній меті
Ефективний засіб підготовки інтегрованого уроку - „розкладання” його на деталі, щоб були зрозумілі взаємовідносини всіх його частин . Особливого значення набуває визначення найголовнішого, підпорядкування йому усього другорядного. Так, на інтегрованих уроках нами використовувались такі технологічні ...

Морально-правова соціалізація особистості в молодшому шкільному віці
Мислителі різних часів трактували поняття моральності по-різному. Ще в давній Греції в своїх працях Аристотель про моральну людину писав: “Морально прекрасною називають людину досконалої гідності… Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, ...

Фактори, що впливають на ефективність практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників
Процес набуття людиною професійних знань, умінь і навичок не переривається протягом усього життя, він є багатоаспектним та різнобічним. Практична підготовка майбутнього фахівця-аграрника здійснюється під впливом різних факторів та умов. У даному разі доцільним є визначення методичних значень понять ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com